Завоювання Плассана

— А! Ви тут, пане абат! Яка щаслива зустріч!.. Ви йдете до церкви святого Сатюрнена? Який чудесний збіг, я теж іду в той бік. Я охоче проведу вас, якщо ви не маєте нічого проти.

Абат Бурет відповів, що він дуже задоволений з цього. Обидва повільно пішли вулицею Баланд у напрямі площі Супрефектури. Абат був огрядний чоловік з добрим, наївним обличчям і великими блакитними, як у дитини, очима. Його широкий шовковий пояс, туго затягнутий, окреслював м’який круглий живіт, руки в нього були надто короткі, хода важка, він ішов, трохи відкинувши голову назад.

— Ну, — сказав Муре, зразу переходячи до того, що цікавило його, — оце ви відвідали нашого наймилішого пана Фожа… Я мушу подякувати вам, ви знайшли мені пожильця, яких мало.

— Так, так, — пробурмотів священик, — це достойна людина.

— О! І зовсім спокійна. Ми не помічаємо навіть, що у нас є стороння людина. І він дуже ввічливий, дуже добре вихований до того ж… Ви знаєте, мене запевняли, що це високого розуму людина, що нашій єпархії дуже пощастило…

Нараз Муре спинився посеред площі Супрефектури і пильно глянув на абата Бурета.

— Он як? — здивовано промовив той.

— Так мені говорили… Наш епіскоп нібито має його на увазі в майбутньому, а тим часом новий вікарій залишається в тіні, щоб не викликати заздрощів.

Абат Бурет пішов далі, завертаючи за ріг вулиці Банн, і спокійно сказав:

— Ви мене дуже дивуєте… Фожа — людина проста, навіть занадто скромна… Наприклад, у церкві він бере на себе такі дрібні доручення, які ми звичайно даємо простим священикам. Це свята людина, але до життя він не пристосований. Я майже не зустрічаю його у епіскопа. З першого ж дня він вороже поставився до абата Феніля, але я йому пояснив, що для того, щоб бути добре прийнятим у епіскопа, треба заручитись прихильністю старшого вікарія. Він не зрозумів, я побоююсь, що він трохи обмежений… Візьміть, наприклад, його часті відвідини абата Компана, нашого бідного кюре, який зліг два тижні тому, і, мабуть, незабаром піде від нас. Так от, вони зовсім недоречні і завдадуть йому величезної шкоди. Компан ніколи не міг ужитися з Фенілем. Справді, треба прибути з Безансона, щоб не знати речей, відомих усій єпархії.