Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)

— Тоді виходить, це ти поранив Аравіс?

— Так, я.

— Але навіщо?

— Дитино! — зауважив Голос. — Я зараз розповідаю тобі твою історію життя, а не її. Кожному я розповідаю лише його історію.

— Хто ти? — спитав Шаста.

— Я — це я і є, — сказав Голос, дуже глибоко і низько, та так, що задрижала земля; і знову: — Я — це я і є, — дзвінко, чітко й радісно, а потім втретє: — Я — це я і є, — прошепотів так лагідно, що ледве було чути, і все ж здавалося, що линуло звідусіль навколо тебе, немовби ці слова прошелестіло листя.

Шаста більше не боявся того, що голос належить звіру, який його може з’їсти, чи того, що це голос примари-мерця. Та його охопив новий і зовсім інший трепет. А ще він відчув радість.

Тим часом чорний туман перетворювався на сірий, а сірий туман — на білий. Ці зміни, мабуть, почалися ще певний час тому, та поки Шаста говорив з Істотою, нічого іншого він не помічав. І ось білизна навколо стала сяючою білизною, від якої доводилось мружити очі. Десь попереду почувся спів птахів, і хлопчик зрозумів, що ніч нарешті закінчилася. Тепер стало добре видно і гриву, і вуха, і голову його коня. На них зліва лилося золотаве світло. Він подумав, що то сонце.

Шаста повернув голову і побачив, що поруч нього крокує Лев, вищий від коня. А кінь, здавалося, його не боїться чи не бачить. Сяйво йшло від Лева. І ніхто не бачив видовища жахливішого або прекраснішого.

На щастя, Шаста все своє життя прожив на крайньому півдні — в Остраханстві — і не чув розповідей, які пошепки передавалися в Ташбаані з вуст у вуста про страшного нарнійського демона, який з’являється в подобі лева. І, звісно ж, він не знав жодної з правдивих історій про Аслана, великого Лева, сина імператора над морями, короля над всіма великими королями Нарнії.