Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)

— Левиною гривою присягаюся, принце, це вже занадто! Ваша високість коли-небудь зволять взятися за розум? Та ви клопочете голову більше за ціле військо. Краще вже рій шершнів мати під командою, ніж ваc!

Шаста протиснувся крізь натовп і побачив у центрі кола Едмунда, справді розгніваного, та Коріна, який від сорому аж почервонів. Поруч із ними на землі сидів якийсь незнайомий гном з перекошеним (наче кислиць об’ївся) від болю обличчям. Двоє фавнів, схоже, щойно допомогли йому вибратися з обладунку.

— Ах, якби зі мною були мої краплі, — зітхнула королева Люсі. — Відразу все загоїли б і поставили на ноги. Та Великий король суворо-пресуворо наказав мені не брати їх з собою на війну, а тримати для доконечної потреби.

А трапилося ось що. Не встиг Корін погомоніти з Шастою, як його за лікоть ухопив один гном в обладунках на ймення Реп’ях.

— У чому річ, Реп’яху? — запитав його Корін.

— Ваша королівська високосте, — розпочав гном, відводячи Коріна вбік, — сьогодні по обіді наше військо перейде перевал і ми підійдемо впритул до замку його величності вашого батька. Тож цілком можливо, що ще сьогодні станемо до бою.

— Знаю, — заусміхався Корін. — Хіба ж це не чудово!

— Чудово це чи ні, — продовжував Реп’ях, — та в мене від короля Едмунда суворий наказ: зробити все, аби ваша високість не опинились серед бою. За самим боєм вам дозволено спостерігати, і цього, зважаючи на ваш юний вік, вашій високості більше ніж досить.

— Що за дурниця! — вибухнув від обурення Корін. — Авжеж, я битимуся! Ось і королева Люсі буде серед лучників.

— Їх королівська величність можуть чинити, як їм заманеться, — сказав на те Реп’ях, — а ви — під моєю опікою. Або ви даєте ваше чесне королівське слово, що триматимете свого поні поруч мого і ні на крок не відлучитеся від мене, аж поки цього я вашій високості не дозволю зробити, або ж, за наказом його величності, вас прив’яжуть за руку до моєї, наче бранця.

— Лишень спробуй — я тобі так облатаю боки! — спалахнув Корін.

— Цікаво подивитися, — ущипливо кинув гном.

І цього для такого хлопчини, як Корін, було більш ніж досить, тож він шулікою накинувся на гнома — і вони замолотили кулаками. Цей поєдинок мав би бути рівним, хай Корін був і важчий, і вищий, та мав довші руки, але у гнома були свої переваги: був старший за віком і до того ж стріляним горобцем. Та з’ясувати, чия візьме, так і не вийшло, бо гірський схил — не краще місце для герцю. Бідоласі Реп’яху не пощастило: він наступив на хисткий камінь і проорав землю носом, а коли силкувався встати, то виявив, що на нозі розтягнув зв’язки. Так, це було справді болюче розтягнення зв’язок, через яке бідолаха ані ходити, ані їздити верхи не зможе щонайменше два тижні.