Кров і пісок
- Автор: Ибаньес Висенте Бласко
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Віктор І. Шовкун
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Кров і пісок». Краткое содержание книги:
Лимар підраховував майбутнє багатство Гальярдо, водночас думаючи про своїх п’ятьох дітей і про тих, які ще з’являться в нього, бо він був чоловік невтомний і плодючий у своїй подружній вірності. Адже цілком можливо, що всі гроші матадора колись дістануться його племінникам!..
Півтора року Хуан убивав молодих бичків на найкращих аренах Іспанії. Його слава зрешток) досягла й Мадрида. Навіть любителі з королівського оточення захотіли подивитися на «сина Севільї», про якого стільки писали газети і стільки розповідали андалузькі знавці.
У супроводі цілого гурту друзів земляків, що жили в Мадриді, Гальярдо гордовито прогулювався вулицею Севільї, неподалік кафе «Англійського». Вуличні кралі всміхалися у відповідь на його люб’язності і пасли очима товстий золотий ланцюжок на грудях тореро та великі діаманти на пальцях — коштовності, що їх Гальярдо поспішив придбати на свої перші заробітки і в рахунок майбутніх. Матадорові не личить шкодувати гроші на вбрання та прикраси, і він мусить також щедро пригощати друзів і знайомих. Якими далекими здавалися Хуанові ті дні, коли вони з бідолахою Чіріпа блукали цією самою вулицею, ховаючись від поліцаїв, милуючись на тореро і підбираючи за ними недокурки!..
Виступ Гальярдо в Мадриді мав успіх. У нього з’явилося багато нових друзів, а ціла група ласих на все нове любителів проголосила його «тореро майбутнього» і стала домагатися, щоб йому дали нарешті альтернативу«Дати альтернативу» — надати новільєро право виступати як матадор у справжніх коридах..
— Він загрібатиме гроші лопатою, Енкарнасйон, — казав шуряк. — Наживе мільйони, якщо з ним не станеться лиха...
Життя родини теж змінилося, Гальярдо, який тепер приятелював із молодими сеньйорами Севільї, не хотів, щоб мати його й далі жила в халупі, як за часів, коли вони терпіли тяжкі злидні. Йому кортіло перебратися на найкращу вулицю Севільї, але сеньйора Ангустіас залишилася вірною Ярмарковому передмістю. Старим людям, як відомо, завжди любі ті місця, де проминули їхні молоді роки.
Мати з сином переселились у набагато кращий будинок. Сеньйора Ангустіас більше не бігала по заробітках, сусідки в усьому допомагали їй, знаючи, що добра жінка і їх завжди виручить у скрутну годину. Крім блискучих масивних коштовностей, які прикрашали його пальці та груди, Хуан придбав те, чим особливо пишається кожен тореро: баского верхового коня рудої масті, розкішне сідло і попону з барвистими китицями. Він гарцював вулицями Севільї з єдиною метою: похизуватися перед друзями, які вітали ошатного верхівця гучними криками «оле!» — це тішило його марнославство. Іноді, напередодні великої кориди, Гальярдо приєднувався до блискучої кавалькади молодих сеньйорів, і вони вирушали на луки Таблади подивитися на биків, яких мали завтра вбити інші матадори.
— Коли мені дадуть альтернативу... — повторював Гальярдо за кожним словом, пов’язуючи з цією подією усі плани на майбутнє.
На той час він відкладав цілу низку задумів, збираючись приголомшити матір, хоча бідна жінка й так була налякана несподіваним добробутом і не могла навіть уявити, що можна бажати чогось більшого.
Нарешті настав довгожданий день, коли Гальярдо дали альтернативу, тобто визнали його матадором.
Посеред арени Севільї славетний маестро вручив йому шпагу й мулету, і публіка ошаліла від захвату, коли він майстерним ударом заколов першого «справжнього» бика, якого випустили проти нього. За місяць це його звання «доктора тавромахії» було урочисто підтверджене на арені Мадрида, де інший не менш уславлений еспада передав йому шпату з бою з Міуриними биками.
Ось так із новільєро Гальярдо перетворився на матадора, і його ім’я стали згадувати нарівні з іменами відомих тореро, якими він колись так захоплювався і які вдавалися недосяжними богами бідному парубійкові, що виступав тільки в сільських капеях. Хуанові вгадалося, як на маленькій станції поблизу Кордови він наважився попросити грошей в одного з цих славетних матадорів, коли той проїздив у поїзді зі своєю квадрильею, і того дня йому пощастило поїсти, бо всіх людей з колетою об’єднує почуття братерства, і багатий, як принц, еспада завжди подасть монету й цигарку обшарпаному хлопчакові, який лиш починає виступати у своїх перших капеях.
На нового матадора дощем посипалися запрошення. Охоплені цікавістю, любителі жадали бачити його на всіх аренах Півострова. Професійні газети раз у раз друкували портрети Гальярдо і розповідали всілякі романтичні небилиці з його життя. Жодного еспаду не запрошували на стільки корид. Гроші так і попливуть до нього.