Кров і пісок

Сусіди, які повернулися з кориди, стали захоплено вихваляли сеньйору Ангустіас і навіть милуватись її чималеньким черевом.

— Хай буде благословенна мати, що спородила такого сміливця!..

Подруги протуркали сусідці вуха своїми вітаннями. Яке щастя! Таж її син тепер загрібатиме гроші лопатою!..

В очах бідолашної жінки світився неприхований подив. Невже люди з таким галасом збіглися сюди тільки заради її Хуанільйо?..

Але раптом мати кинулася до сина, ніби в одну мить розвіялося минуле; ніби всі прикрощі, яких вона натерпілася через Хуана, були тільки сіном, і вона тепер гірко каялася в своїй помилці. Її пухкі величезні руки обхопили тореро за шию, і вона змочила його щоку сльозами.

— Синочку ріднесенький! Хуанільйо!.. Як би зараз радів твій сердешний батько!

— Не плачте, мамо... Сьогодні в нас такий радісний день. Ось побачить, як усе буде добре. Коли господь пошле мені щастя, я вбудую для вас новий дім, ви їздитимете в кареті й носитимете розкішну манільську шаль... Ваші подруги показяться від заздрощів...

Лимар схвально кивав головою, — мовляв, як Хуан говорить, так усе й буде, — а його приголомшена дружина ніяк не могла отямитися від такої раптової переміни в настрої чоловіка. Так, так, Енкарнасйон, це правда; твій брат піде далеко, якщо захоче... Він здатен на чудеса. Перевершив самого Роже де Флора!

Увечері по всіх тавернах та кав’ярнях севільського передмістя тільки й розмов було що про Гальярдо.

— З цього тореро будуть люди. Ох і спритний же, ох і сміливий!.. Він заткне за пояс усіх кордовських халіфів.

У цих вихваляннях бриніли гордощі жителів Севільї, міста, що постійно змагалося з Кордовою, яка теж славилася своїми тореро.

Від того дня життя Гальярдо цілком змінилося. Молоді сеньйори віталися з ним і запрошували його за свій столик на терасу кав’ярні. Веселі дівчата, які колись підгодовували юного тореро і дбали про його одяг, тепер були безжально забуті. І навіть «хрещений батько» зрозумів, що він уже не потрібний, і розважливо відступив у тінь, ввернувши свою ніжну приязнь на інших початківців.

Імпресаріо цирку стали часто запрошувати Гальярдо і всіляко лестили молодому тореро, ніби він був уже знаменитістю. Коли на афішах стояло його ім’я, народ валом валив до цирку. Простолюд захоплено вітав «сина сеньї Ангустіас», про його відвагу розповідали легенди. Слава Гальярдо поширилася по всій Андалусії, і лимар, хоча ніхто його не просив, стромляв свого носа всюди, самочинно взявши на себе роль захисника Хуанових інтересів.

Вважаючи себе чоловіком розважливим і досвідченим у справах, лимар вирішив, що віднині і його шлях у житті визначено.

— Твій брат, — казав він дружині, укладаючись спати, — потребує допомоги практичного чоловіка, який захищав би його інтереси. Ти думаєш, він прогадає, взявши мене за повіреного? Я для нього справжня знахідка. Сам Роже де Флор не зробив би для нього стільки, скільки можу зробити я! А для нас це було б...