Кров і пісок
- Автор: Ибаньес Висенте Бласко
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Віктор І. Шовкун
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Кров і пісок». Краткое содержание книги:
Сапатерін убив бичка і так догодив господареві, що той посадив його за хазяйський стіл. Хуанові товариші всілися на кухні разом із пастухами та наймитами і заходилися черпати роговими ложками смачну юшку, над якою здіймалась пахуча пара.
— Ти заробив собі на квиток, хлопче. Як і далі будеш такий сміливий — підеш далеко. Здібний ти парубійко.
Квадрилья поплентала до Севільї пішки, а Сапатерін їхав у вагоні другого класу і думав, що для нього починається нове життя; жадібними очима дивився він на неозорі угіддя маєтку: широкі оливняки, лани, засіяні житом і пшеницею, вітряки, безкраї луки, на яких паслися тисячі кіз і лежали, ремигаючи, бики й корови. Яке багатство! А може, й він колись придбав собі такий маєток!..
Слава про подвиги Хуанільйо на сільських новільядахНовільяда — корида з молодими бичками. досягла Севільї, і на нього звернули увагу любителі, люди невгамовні й вічно невдоволені, які завжди чекають, що ось-ось зійде нове світило й усіх затьмарить.
— Хлопчина ніби путящий, — казали вони, дивлячись, як Хуанільйо, гордо вигнувши стан, неквапом прогулюється по вулиці Змій. — Цікаво, як він покаже себе у справжньому ділі.
А «справжні діла» — і на думку любителів, і на думку Сапатеріна — відбувалися лише на арені севільського циркуарена для бою биків, розташована на площі де ла Маестранса. Була споруджена у 1763 р. і поступається своєю величиною тільки мадридській.. І невдовзі заповітне бажання юного тореро здійснилося — він вийшов на омріяну арену. Задля цієї нагоди «хрещений батько» купив Хуанові трохи поношений бойовий костюм з плеча якогось невідомого матадора. Мала відбутися корида з молодими бичками, влаштовувана з добродійницькою метою, і впливові любителі, прагнучи нових вражень, домоглися, щоб Хуанільйо включили в список тореро. Він виступить як матадор, хоча й без винагороди.
Син сеньйори Ангустіас не погодився з’явитися на афішах як «Сепатерін». Не треба йому ніяких прізвиськ, він не бажає більше чути про скромне ремесло свого батька. Він виступатиме під власним прізвищем, буде просто Хуаном Гальярдо, і тоді ніщо не нагадуватиме про його низьке походження тим благородним сеньйорам, з якими він невдовзі заприятелює.
Усе Ярмаркове передмістя посунуло на кориду, бурхливо вітаючи земляка. Жителі кварталу Макарена також не залишились байдужими, а за ними потяглися люди з інших околиць. У Севільї з’явився новий матадор!.. Квитків на всіх охочих не вистачило, і перед цирком хвилювалося море людей, що занепокоєно чекали новин з арени.
Гальярдо виступив, заколов одного бичка, другий збив його з ніг, проте не поранив. Своїми відчайдушними вихватками, що майже завжди закінчувались успішно, юний матадор тримав публіку в постійному напруженні. Глядачі вітали його схвальними вигуками, а впливові й авторитетні любителі задоволено усміхались. Новачкові треба ще багато вчитися, але в нього є і мужність, і бажання — а це головне.
— Хлопець не тікає від рогів і кидається на бика зі шпагою як належить справжньому матадорові.
Веселі дівчата, подруги юного тореро, нетямилися від захвату; вони смикалися, наче в істериці, проливали сльози, бризкали слиною і серед білого дня викрикували жагучі, пристрасні слова, які мали звичай шепотіти вночі. Одна пожбурила на арену свою шаль, друга, щоб перевершити подругу, зірвала з себе ще й блузку та корсет, третя скинула спідницю, і глядачі, сміючись, стали хапати дівчат за руки, щоб вони, бува, не кинулись на арену або не залишилися в самих сорочках.
На протилежному боці амфітеатру сидів старий урядовець і лагідно всміхався в сиву бороду, захоплюючись відвагою хлопця. А як гарно лежить на ньому костюм матадора! Коли бик повалив Хуана, «хрещений батько» рідкинувся назад і мало не зомлів од страху.
Сидячи за другим бар’єром, самовдоволено пиндючився чоловік Енкарнасйон, Хуанової сестри, лимар, який держав невелику крамничку; цей розважливий чоловік, ворог неробства, був причарований вродою юної сигаретниці й одружився на ній, але спершу зажадав, щоб вона порвала всякі взаємини зі своїм ледацюгою братом.
Ображений таким ставленням шуряка, Гальярдо жодного разу не переступив порога його крамнички, що стояла на околиці кварталу Макарена, а коли вряди-годи зустрічав його в домі сеньйори Ангустіас, то був з ним тільки на «ви».
— Піду погляну, як закидають гнилими апельсинами твого безсоромного брата, — сказав лимар дружині, виряджаючись на кориду.
І ось тепер він крикливо вітав матадора, кликав його «Хуанільйо», називав на «ти» й аж розквітнув від задоволення, коли юний тореро нарешті почув крики шуряка, обернувся й салютував йому шпагою.