К7
- Автор: Тис Юрій
- Серия: Бібліотека видавництва «Гомін України» #25
- Год: 1964
- Язык: украинский
- Год: Гомін України
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «К7». Краткое содержание книги:
— Я вже тут! — обізвався з-поза нас Семен. — Тепер вимкну К7, і Місяць сам нас притягне до себе. Це притягання легко буде згодом регулювати.
— І що далі? Вийдемо на Місяці? — спитала тремтливим голосом Гаська.
— Побачимо. Провіримо з лету поверхню Місяця в різних напрямах. Вийдемо, коли знайдемо на ньому К7. А коли ні — полетимо далі.
— А я б хотіла походити по Місяці! — химерним голосом сказала Гаська.
— Іншим разом! — твердо відповів я.
На мої слова Гаська не звернула ніякісінької уваги.
— Семене! Вийдім на Місяці! — просила.
— Неможливо, Гасько! Коли не знайдемо К7 тут, слід нам шукати далі в просторах — на Марсі, на Венері, а може, деінде. А часу в нас мало. Не забувай, що дядько жде, і, врешті, треба ж нам поспішати з нашим завданням на Землі.
Ми поволі наближалися до поверхні Місяця.
Вона мала далі золотавий колір і чорні глибокі тіні. Високі стрімкі скелі пливли нам під ногами, а коли наблизилися обширні доли, Семен обнизив лет ще більше. Врешті ми пливли легко кільканадцять метрів над поверхнею Місяця, автоматично підіймаючись вгору, коли і терен підіймався до нас.
Семен увімкнув апарат, який докладно реагував на присутність К7. Але його стрілка залишалася нерухомою.
— Скелі, як у нас. Мабуть, з того самого матеріалу! — завважила Гаська. — Гляньте, яке диво! Золотий краєвид, над ним чорне небо з Сонцем і зорями!
— За хвилину зійде Земля! — засміявся я. — Чуєте? Зійде Земля!
Я глипнув на поверхню Місяця. Власне, як це сказати? Була колись земля Землі, а тепер земля Місяця?
Під нами просувалася безкрая рівнина, і тільки на обрію видніли велетенські пошарпані гори.
— Тут легко було б осісти! — сказала Гаська. — Рівнина ідеальна!
— Знаєте, що зробимо? — зненацька гукнув Семен. — Коли Земля викотиться на небо, ми причалимо до Місяця і порозуміємося з дядьком!
Гаська заплескала в долоні.
— Оце буде несподіванка для дядька! — защебетала. — Ото здивується і зрадіє!
Ми перекусили дещо, щоб підкріпитися, і пождали, поки Земля величезною кулею не закрила нам частину неба.
Семен подався до навігаційної кабінки.
— Увага! Будемо причалювати!
Він обнизив лет нашого космічного корабля, і за хвилину ми торкнули поверхні Місяця. Торкнули нечутно, промчали кількасот метрів і зупинилися. Але що це? Це не пісок, а незвичайно тонкий пил вкривав поверхню Місяця. Під натиском нашого корабля він піднявся великою хмарою, а ми вглибилися по самі вікна. Не встигли ще отямитися з дива, як пил почав скоро осідати, і довкілля прочистилося. Рівночасно з гір почала сходити темінь.
— Це космічний пил вкриває поверхню Місяця! — пояснив на запит Гаськи Семен. — Мільйони років спадає він на Місяць, і ніхто не знає, як глибоко він покрив нерівності цієї долини. Я увімкнув К7, інакше ми запалися б у нього. Треба взяти з собою пробу цього пилу.
Ми неймовірно легко порушалися в нутрі корабля. Це тому, що притягання Місяця набагато разів менше, як Землі, тож і вага нашого тіла була менша. При цьому м’язи ніг мали ту саму звичну напругу. У висліді треба було обережно і легким тільки зусиллям робити кроки, інакше кожний рух ноги посував нас на кілька метрів. Це було смішне видовище, і Гаська заходилася від реготу.
Тим часом Семен приготовив прилад, кермуючи яким з нутра корабля, виловив у приготований посуд невелику кількість місячного чи космічного пилу. При цій нагоді він запустив дротяну зонду вниз. Зонда була недовга, може на 4–5 метрів, але твердої поверхні Місяця не досягнула.
— Скільки мільйонів років спадає цей пил, щоб покрити такою глибокою верствою наш Місяць?
На чорне небо викотилася Земля, освітлена Сонцем. Зате ми поринали в темінь.
Я сів біля електронного радіонадавача і почав викликати дядька. За хвилину ми дістали відповідь, і на екрані появилася в чіткому образі його постать.
Ми всі закричали, загаласували до дядька.
— Ми на Місяці! — кричала Гаська і плескала в долоні.
— Спокій! — почули ми голос дядька і вмовкли. — Чому не провірюєте радаром довкілля? Як будете й надалі так поводитися, попадете в халепу. За вами женеться автоматична ракета великої потуги. Її випустили в погоню. Завдання її — знищити вас потужним вибуховим матеріалом. Поза тим за нами стежать, і я тільки випадково вловив ваш клич.
В апараті щось зашаруділо, і дядько промовив:
— Включилися. Наступний раз говоріть кодом, а тепер кінець, до побачення!
Дядько виключив розмову.
— Ой, погано! — зажурилася Гаська. — Дядька відкрили!
— Дядько дасть собі раду, його вже, певно, нема в приміщенні! — заговорив Семен. — Але з нами гірше! Включити радар!