Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі
- Автор: Левитт Стивен Дэвид, Дабнер Стивен Дж
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-44-
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі». Краткое содержание книги:
Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.
Тому цілком імовірно, що в середині 1940-х, коли Стетсон Кеннеді намагався підірвати Клан ізсередини, останньому вже не треба було вдаватися до широкомасштабного насильства. Більшість чорношкірих, яким уже давно наказували поводитись як громадянам другого сорту (інакше нехай начуваються!), — просто скорилися. Одного-двох лінчувань вистачило надовго, щоб вселити покірливість навіть серед великої групи людей, бо люди зазвичай сильно реагують на сильні стимули. Крім того, мало є стимулів, сильніших за страх несподіваного й безпідставного насильства, — і саме тому тероризм є настільки ефективним.
Але якщо Ку-клукс-клан у 1940-х роках не був абсолютно насильницьким, то яким же він тоді був? Той Клан, про який писав Стетсон Кеннеді, насправді виявився жалюгідною спільнотою чоловіків, здебільшого малоосвічених та з поганими перспективами в житті, які потребували місця, де можна згаяти вільний час, і хоч якогось приводу час від часу цілу ніч не бувати вдома. Те, що члени цього братства скандували псевдорелігійні тексти, складали присягу та співали осанну — і все це у цілковитій таємності, — робило його ще привабливішим.
Кеннеді також виявив, що Клан — це добре злагоджений механізм заробляння грошей, принаймні для тих, хто перебував на вищих щаблях ієрархії. Ватажки Клану мали багато джерел доходу: тисячі членів, які сплачували внески; бізнесмени, які наймали Клан для того, щоб той наводив страх на профспілки, або платили йому за «захист»; велелюдні збори, під час яких збиралися велетенські суми пожертвувань; час від часу куклукскланівці не гребували навіть продажем самогону чи нелегальної зброї. А ще були хитрі контори на зразок куклукскланівської «Асоціації зі страхової допомоги в разі смерті», яка продавала страхові поліси членам Клану, приймаючи при цьому лише готівку або персональні чеки, виписані на ім’я самого Великого Дракона.
Але навіть попри те, що Клан міг і не бути таким смертельно небезпечним, як зазвичай вважалося, він усе одно чинив багато насильства і, що було, мабуть, іще гіршим, мав далекосяжні плани щодо поширення свого політичного впливу. Тому Кеннеді всіляко намагався завдати Клану шкоди в будь-який доступний йому спосіб. Довідавшись про плани Клану розігнати профспілкові збори, він передав цю інформацію одному приятелеві, який був членом профспілки. Він передав також інформацію про організацію помічнику генерального прокурора штату Джорджія, відомому борцю з Кланом. Дослідивши статут ККК, Кеннеді написав листа губернатору Джорджії, у якому зазначив причини, на підставі яких реєстрацію цього статуту можна було скасувати: Клан визначав себе як неприбуткову й неполітичну організацію, але Кеннеді мав докази, що її діяльність була недвозначно спрямована як на отримання прибутку, так і на здійснення політичного впливу.
Однак проблема полягала в тім, що більшість зусиль, які докладав Кеннеді, не давала належного ефекту. Клан був вкорінений настільки міцно й мав настільки широку соціальну базу, що в Кеннеді з’явилося таке відчуття, наче він кидає камінцями у велетня, намагаючись завдати йому шкоди. Та навіть якби йому й вдалося зашкодити Клану в Атланті, сотні інших підрозділів деінде в країні так і лишилися б недоторканними.
Кеннеді був у розпачі, і з цього розпачу зродилася його нова стратегія. Одного дня він помітив групу хлопчиків, які гралися в шпигунів, обмінюючись при цьому якимись дурнуватими таємними паролями. І це нагадало йому про Клан. От якби взяти, подумав він, та й передати всі паролі Клану та решту його таємниць дітям усієї країни, і не лише дітям, а й їхнім батькам! Ото була б чудасія! Немає кращого способу знешкодити те чи інше таємне товариство, ніж розголосити його найпотаємніші секрети. Замість того щоб безуспішно нападати на Клан ззовні, можливо, слід якимось чином розкрити всю таємну інформацію, яку збирав Джон Браун на щотижневих зборах куклукскланівців, ізсередини? Зважаючи на таємні дані, які постачав Джон Браун, і результати власних розслідувань, можна було сказати, що Кеннеді знав значно більше секретів організації, аніж пересічний куклукскланівець.
Кеннеді звернувся до найпотужнішого засобу масової інформації того часу — радіо. Він почав постачати звіти про Клан журналісту Дрю Пірсону, чию програму «Washington Merry-Go-Round» слухали щодня мільйони дорослих, а також до продюсерів шоу «Adventures of Superman», яке щовечора збирало багатомільйонну аудиторію дітей. Він розповів їм про панів Аяка та Акая, а також познайомив їх з емоційно зарядженими рядками зі священного писання Клану, яке називалося «Клоран». (Кеннеді так і не дізнався, з якого дива спільнота білих християн-расистів дала своїй «біблії» майже таку саму назву, як і в священної книги мусульман). Він пояснив роль функціонерів Клану в кожній Клаверні (тобто в кожному місцевому підрозділі Клану): Клаліф (заступник голови), Клокард (лектор), Клудд (капелан), Кліграпп (секретар), Клабі (скарбник), Кладд (управитель), Кларого (внутрішній охоронець), Клекстер (зовнішній охоронець), Клоканн (слідчий комітет з п’яти осіб), а також Клавальєри (чийого ватажка називали також «Головним лупцювальником дуп»). Кеннеді розкрив також ієрархію Клану — від місцевого й аж до загальнодержавного рівня: Величний Циклоп і його дванадцять Жахіть; Великий Титан і його дванадцять Фурій; Великий Дракон і його дев’ять Гідр; а також Імперський Маг і його п’ятнадцять Геніїв. До того ж Кеннеді передав усю інформацію, яку дбайливо зібрав Джон Браун, проникнувши в лави основного підрозділу Клану — Натан Бедфорд Форрест, Клаверна № 1, регіон Джорджія.