Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Пост-апокалипсис » Крига. Частини ІII–ІV
Крига. Частини ІII–ІV - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Крига. Частини ІII–ІV

Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:

Прибувши до Іркутська, Бенедикт Ґерославський потрапляє в середовище великих підприємців і промисловців, частина з яких прагнуть політичної незалежності Сибіру. Тут він співпрацює з геніальним американським винахідником Ніколою Теслою, якому російський імператор доручив розробити зброю проти лютих, аби подолати Кригу і розморозити Історію. Проте на кожному кроці на Бенедикта чигають небезпеки й випробування, влаштовані фанатичними шанувальниками Мороза, якими керує всемогутній Григорій Распутін. Усе ж він прямує у саме серце Краю Зими. Чи вдасться Ґерославському розшукати батька? Чим завершаться експерименти Тесли? Чи настане в Євразії велика Відлига? І чи розшукає наш герой свою прекрасну Єлену?
1 ... 284 285 286 287 288 289 290 291 292 ... 365
Перейти на страницу:

Порт і місто утримували люди такого собі Фашуйкінa, котрий, як ми почули, був колись унтер-офицером між наглядачами каторжних рот, яких посилали сюди на вирубку тайги понад Лєною. Після Останнього Сяйва він якимось чином зібрав до одного гурту охоронців з в’язнями й бродягами, разом вони утворили силу, що взяла під контроль увесь річковий сплав. Однак, те саме безголів’я і беззаконня, яке дозволило їм цю самочинність, зумовило, що в російській Азії майже цілком припинилася будь-яка торгівля, і Фашуйкін, замість легко й безтурботно збивати тут багатства, мусив важко трудитися, щоб узагалі утримувати місто під своєю владою і захищати й годувати людей. Ми прийшли туди через два дні після проходження отого паломництва сектантів, за якими слідував Ян. Трапилися криваві сутички, мартинівці хотіли дістатися до міських та річкових складів; добровольча міліція Фашуйкінa вчинила їм опір, вони стріляли одні в одних через річку, вели вогонь із вікон будинків. Частина із них згоріли. Фашуйкін, дебелий здоровань у військовому кашкеті й із нагаєм, ходив вулицями зі своїми прибічними бродягами, в усе встромляв носа, покрикував на озброєних, підганяв тих, хто збирав тіла убитих, нахилявся до баб із дітьми, які щомиті із жалісними проханнями заступали йому дорогу; врешті вони цілували йому руку й, схлипуючи, давали відтягти себе вбік похмурим розбишакам, попри все втішені. Ми стали свідками такої сцени на набережній. Поглянь уважно, сказав я Янові, так народжуються Злучені Держави Сибіру. Він дивно поглянув на мене і вказав на контору при крамниці (неспалену). Я примружив око. Там висів плакат, здалеку досить схожий на антияпонські плакати часів війни. Я підійшов. Хтось відірвав нижню частину, куля прошила напис угорі, — проте найважливіше зосталося. Це була відозва до Народу Сибіру, в стилі газетних оповідок у малюнках, виголошувана поставним лісорубом з не надто слов’янською зовнішністю. Дроворуб на плакаті оголошував, що ці землі та їхні багатства перебувають тепер у володінні не Императора Всероссийского, а народу Сибіру, — адже 17 жовтня 1929 року в Томську було створено Соединенные Штаты Сибири, які віддають сибірякам демократичну над ними самими владу. Томську Відозву підписали різні політичні комітети, в тому числі Нові Народники й эсеры-вешатели Савінкова, проте першим у списку було Всеобщее Областничество, яке представляв П. Д. Поченґло. Нижче, під лівою рукою дроворуба, тягнулася промова про плановану діяльність Тимчасового Уряду ЗДС: цього уривка бракувало. Я запитав Яна, чи чув він щось про той уряд. Хто його канцлер? Чи не який поляк, бува? Ян, проте, не надто серйозно ставився до цього проекту. То салонні забави панів-політиканів, буркнув він, придивляючись до трупів, які виловлювали з річки плотарі-инородцы. Хочеться ж їм узагалі таку пропаґанду по всій країні розсилати — скільки тутешніх людей уміють читати, га? Потім він вирушив до південних могил, шукаючи свою жінку й ребенка.

Ми згаяли в Качуґу три дні, чекаючи нагоди вирушити човном униз річкою. Ян першим полишив цю думку, воліючи йти за мартинівцями пішки. Подібних волоцюг тут були сотні, всі так само не мали грошей, жебрали в людей якусь теплу страву й дах над головою. Гроші, зрештою, нічого б серйозно не змінили: як я швидко зауважив, царський рубль незабаром після Відлиги зжерла інфляція, не краще велося й іншим європейським валютам: вартість зберігав лише американський долар, ну й золота руда та діаманти. Фашуйкін платив за прибирання міста й підтримування порядку картоплею, ріпою та цибулею, а також борговими розписками його Деревного Синдикату. Я відпрацював два дні коло трупів, принаймні попоївши від пуза. Розписки служили для підтирання задниці.

Ян втратив терплячку й вирушив на північ лісопильним трактом. Я наздогнав його потім, коли він уже мандрував у групі з кількох в’язнів, які вислизнули з-під влади Фашуйкіна й, скориставшись неочікуваним звільненням завдяки Відлизі, намагалися повернутися додому, до Європи. Таких ніби-утікачів, яким кайдани самі впали з ніг, коли скресла Крига й зникли державні окови, було чимало. Частина прямувала на південь, до Іркутська, сподіваючись виїхати Транссибом або морем через Владивосток чи взагалі маючи намір перетнути Монголію і Харбін, скориставшись з Китайської Революції. Інші, як оті Янові товариші, йшли просто до Красноярська. Ще інші — тих було найменше, — не маючи до чого повертатися і не дуже орієнтуючись у широкому світі, сподівалися, що наймудріше вчинять, залишившись під крилами Фашуйкінa et consortes.

1 ... 284 285 286 287 288 289 290 291 292 ... 365
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)