Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Пост-апокалипсис » Крига. Частини ІII–ІV
Крига. Частини ІII–ІV - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Крига. Частини ІII–ІV

Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:

Прибувши до Іркутська, Бенедикт Ґерославський потрапляє в середовище великих підприємців і промисловців, частина з яких прагнуть політичної незалежності Сибіру. Тут він співпрацює з геніальним американським винахідником Ніколою Теслою, якому російський імператор доручив розробити зброю проти лютих, аби подолати Кригу і розморозити Історію. Проте на кожному кроці на Бенедикта чигають небезпеки й випробування, влаштовані фанатичними шанувальниками Мороза, якими керує всемогутній Григорій Распутін. Усе ж він прямує у саме серце Краю Зими. Чи вдасться Ґерославському розшукати батька? Чим завершаться експерименти Тесли? Чи настане в Євразії велика Відлига? І чи розшукає наш герой свою прекрасну Єлену?
1 ... 280 281 282 283 284 285 286 287 288 ... 365
Перейти на страницу:

Мені паморочилося у голові, я ішов повільніше, важко спираючись на тьмідинометр; я мусив подовгу відпочивати. Я знову, й знову, й знову падав; я вивихнув собі зап’ястя.

Безкрайній Сибір розтягався переді мною зеленими рівнинами, мочарами, що зблискували мільйоном небобарвних калюж, живою тайгою, ялиновою і модриновою, із білими перетинками берізок, темнішими островами вільх і кедрів. Гори наблизилися, охопили виднокрай мускулистою рукою. Ніде я не бачив і знаку присутности людини. Й дедалі частіше підступав до мене отой біблійний страх: що й справді я залишився останнім із роду Сетового. Що решта людей померла — «їдячи трупи й будучи скаженими від людської крови», й мене чекає те саме. Особливо вночі, безборонний — сам у пітьмі. Тремтять руки, й серце б’ється поверхнево, без ритму, одразу під шкірою.

На дев’ятий день я виблював кров. Я ішов хитаючись. Долав не більше п’ятнадцяти вёрст у день. Далі терен став ще більше підмоклим, я грузнув на кожному кроці.

На десятий день я знепритомнів під час дощу й упав у густу баюру, мало не втопившись. Відкрилася рана на п’яті правої стопи — довелося ступати на пальцях ніг, яких я не мав. Почали находити галюцинації, про які я знав, що то галюцинації.

Пізніше вже слабкість у ногах і запаморочення так посилилися, що хуткіше й безпечніше було пересуватися на руках і колінах. Так я пройшов день і половину наступного. Мене мучили галюцинації, які я не міг відрізнити від яви.

Я просувався аршин за аршином, від пагорба до пагорба, — добре, що краєвид був таким гористим і прикритим тайгою, тож завдяки цьому я міг обіцяти собі порятунок за кожним найближчим верхом, і наступним, і наступним, і наступним. Вода плила внизу поміж ними, вистачило опустити голову й ковтнути холодного місива. Я блював грязюкою і кров’ю.

Я виповз на узгір’я над факторією, і там мене знайшли.

Позаяк я мав при собі печать имперского чиновника й позаяк тут знову панувало Літо, мене підібрали, перев’язали, нагодували, дозволили заснути під дахом. Коли я вже добряче очухався і подякував їм за порятунок, вони вже не могли мене викинути.

Тут, на купецькій факторії, поставленій для заробітку на старателях, золотничниках і сороках, работающих у басейні Лєни, проживало четверо чоловіків. Один із них поїхав до Кочуґа по новини й розпорядження від фірми, а також свіжий товар, який постачали туди річкою: залишилося троє. Один із них поїхав до табору золотошукачів десь у напрямку Старого Верхоленська по золото і тунґетит, і досі не повернувся: залишилося двоє. Вони барикадувалися на ніч у цій схованій під горою хатині з товстих кедрових колод, нерідко чатуючи годинами біля вікон-стрільниць з ґвинтівками в руках, при погашених лампах. Уранці молодший, Альоша, брав собак і виходив роззирнутися, чи не повернувся товариш, а при цій нагоді підстрелити рябчика або куріпку, якщо добрий Бог пташину під дуло підведе. Старший Ґавріло сидів біля радіоприймача й на делікатному ламповому апараті марки Ґроппа намагався упіймати Іркутськ, Харбін, Томськ, Новосибірськ, Якутськ чи Владивосток, звідки теж уже іноді йшли в етер короткі передачі. Вони привезли це радіо минулого літа, коли крига почала скресати. Настала Відлига, й відколи остаточно зникло з неба Черное Сияние, електромаґнетні хвилі подорожували бывшим Краєм Лютих згідно з тією ж фізикою, яка панувала в решті людського світу. Апарат працював із перебоями, й мало які зрозумілі слова можна було з нього почути, та все ж це вже цілком інша справа. Стишивши голосник до шепотіння, Ґавріло вмикав радіо також уночі — він любив сидіти із прикладеним до скриньки вухом, а іноді навіть вдавалося впіймати Музику Заходу, тобто пісеньки на американських мелодіях, котрі транслювали в етер передавачі «Королівської Флори» в Гонконґу і котрі приносили сюди опівнічною порою маґічні припливи невидимих хвиль. Та найчастіше напливали шуми, переплутані з іншими шумами, предивні серенади зойків, що змінювали тон, і ритм, і ноту, коли людина наближалася чи відходила від апарату, ворушила рукою чи головою, нахиляла чи відхиляла корпус. То була маґічна дійсність. Ми так слухали радіо годинами. Десь там у пітьмі, високо вгорі, в глибинах космосу хвилі накладалися на хвилі — й ось народжувалася нова потвора шепітного ревіння, нявкучого шарудіння. Крижлізну антену мешканці факторії сховали в гіллі берези, що росла на даху хати. Альоша ж спав на посту біля вікна, з ґвинтівкою Маузера під рукою, коли тихенькі ноти реґтайму й діксілендового джазу сочилися у сибірську ніч.

1 ... 280 281 282 283 284 285 286 287 288 ... 365
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)