Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
«Віча, яких давніше бувало одно-двоє в рік, тепер ішли раз за разом в різних повітах; звільна на перший план почали виступати збори за запросинами, без контролі властей. Серед селян появилися прекрасні бесідники, що поривали маси до ентузіазму; назви «радикал», «радикальна партія», хоч осміювані москвофілами і народовцями, приймалися серед народу».
Радісне відчуття свого мужицького кореня характерне для всього цього покоління радикальної інтеліґенції, і особливо виразно виступає воно у Франка. Він любить в собі здоровий хлопський розум, активність, свіжість, незіпсутість природою виплеканого організму:
І коли закидали йому декадентні, занепадні настрої, він заявляв гордо:
На селі Франко жив подовгу в скрутніші моменти свого життя (рр. 1880, 1882), стаючи разом з ріднею до селянської праці, а один час, не сподіваючись на «леґалізацію», що дасть йому змогу закінчити освіту, гадав навіть оселитися на селі[136]. Якесь внутрішнє споріднення з селом зоставалося у нього завжди.
Характерна в цьому розумінні його промова на святі свого двадцятип'ятилітнього ювілею:
«Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов'язку віддати працю свого життя тому простому народові. Вихований у твердій школі, я від малку засвоїв собі дві заповіді. Перша, то було власне почуття того обов'язку, а друга, то потреба ненастанної праці. Я бачив від малечку, що нашому селянинові ніщо не приходиться без важкої праці…»
І, як указав в однім із своїх давніх рефератів О. Ю. Гермайзе, культ «нірвани» у Франка, хоч і який індійський цей термін «нірвана», — нічого спільного не має з індійською мудрістю. От як з'являється вона в «Страшному Суді» (творові зовсім не гумористичному, як думає А. Крушельницький: гумор в нім тільки неминуча дань формі гайневської поеми):
Чи не подібна ця «нірвана» до сну-знищення натрудженого в жнива селянина? Пригадаймо, як у Коцюбинського в «Fata Morgana» засинає по цілоденній праці Маланка:
«Зорі дивляться з неба. Жаби крякають до сну. Блакитна баня спускається все нижче й нижче… налягає на тіло, гнітить повіки. Так солодко, спокійно. Не встав би й на суд страшний, не звівся б і до долі… А небо все нижче та й нижче… пестить, обіймає… Зорі лоскочуть, немов цілують. Душа розпустилась в блакиті; тіло прилипло до призьби і тане, як віск на вогні. Нема нічого… небуття… повне небуття!.. Хіба не радощі!»
Збірка Франкова «З вершин і низин» є перше в галицькій поезії виявлення нової «мужицької», не чужої селянинові психічно, інтеліґенції. Вся ця книжка, од першої сторінки до останньої, пронизана радісним відчуттям нової суспільної хвилі, що підіймається і заявляє своє життя і силу.
Літературний прапор цієї нової формації — поезія «Каменярі». В тім чіткім видінні («Я бачив дивний сон…») тисячі молотів, піднятих до роботи, і тисячі робочих рук — стільки сили, що трудно повірити, щоб цю поезію написав двадцятидволітній юнак. І тільки деяка розтягненість і молодеча риторика дають пізнати ще невправлене літературно перо.
136
Лист Франка до Павлика з 1880 р. Переписка М. Драгоманова з М. Павликом, т. III. — С. 249—250.