Вовки Кальї. Темна вежа V
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #5
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб « Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0584-3
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Вовки Кальї. Темна вежа V». Краткое содержание книги:
Останні дітлахи вже були на тому боці, й тепер на дорозі лишилися Оверголсер, Каллаген, Слайтмен-старший і Сейрі Адамс.
— Ідіть, — наказав їм Роланд.
— Я дочекаюся сина! — запротестував Слайтмен.
— Ідіть!
Слайтмен вочевидь мав намір продовжувати суперечку, та Сейрі торкнула його за один лікоть, а Оверголсер стис другий.
— Ходімо, — сказав Оверголсер. — Цей чоловік подбає про твого хлопця так само, як про свого.
Слайтмен востаннє кинув на Роланда сповнений сумніву погляд, потім переступив через канаву і разом з Оверголсером та Сейрі приєднався до хвоста вервечки, що спускалася до ріки.
— Сюзанно, покажи їм сховок, — дав розпорядження Роланд.
Вони подбали про те, щоб діти переходили канаву подалі від того місця, де чоловіки нещодавно копали. Обрубком ноги в шкіряному чохлі Сюзанна розкидала листя, гілки й сухе кукурудзиння: все те, що зазвичай валяється в придорожніх стічних канавах. Під сміттям виявилася темна яма.
— Це просто траншея, — мало не вибачаючись, пояснила вона. — Зверху будуть дошки. Легкі, їх просто скинути. Там, усередині, будемо ми. Роланд зробив… не знаю, як це називаєте ви, але там, звідки я родом, це перископ, така штука з дзеркалами всередині, завдяки яким можна бачити, що відбувається нагорі… коли настане час, ми просто підведемося. Дошки попадають.
— А де Джейк і решта троє? — раптом спитав Едді. — Вони вже мали повернутися.
— Ще рано, — сказав Роланд. — Заспокойся, Едді.
— Не заспокоюся, бо не рано. Ми б уже мали їх бачити. Я йду по них…
— Нікуди ти не підеш, — відрубав стрілець. — Ми маємо вивести з ладу якнайбільше Вовків, поки вони не збагнули, що коїться. А для цього треба всю стрілецьку силу зосередити тут, за їхніми спинами.
— Роланде, щось не так.
Стрілець проігнорував його.
— Жінки, спускайтеся, — скомандував він. — Ящики з тарілками будуть біля вас. Ми лише закидаємо їх листям.
Залія, Роза й Марґарет стали спускатися в яму, яку показала Сюзанна, а стрілець подивився в інший бік. Стежка, що вела до шахт, була порожня. Ні Джейка, ні Бенні, ні дітей Тейвері. І він почав думати, що Едді мав рацію. Щось сталося.
Джейк і його супутники швидко та без пригод дійшли до того місця, де стежина розходилася. Приберігши дві дитячих речі наостанок, Джейк викинув їх біля розвилки: зламане брязкальце на ту доріжку, що вела до «Глорії», дівчачий плетений браслетик — на стежку до «Червоного птаха». «Обирайте, — подумав він. — І хай вам грець».
Повернувшись, він побачив, що близнюки Тейвері вже рушили назад. Бенні ж чекав його, блідий і схвильований. Його очі блищали. Джейк кивнув і змусив себе відповісти йому усмішкою.
— Ходімо, — сказав він.
Потім вони почули, як засвистів Роланд, і близнюки припустили бігом, хоч стежка й була засипана великим камінням. Вони трималися за руки й оббігали купки каміння, якщо не могли через нього перебратися.
— Гей, не біжіть! — крикнув Джейк. — Він казав не бігти й дивитися під н…
Отоді Френк Тейвері й втрапив ногою в яму. Джейк почув тріск: то зламалася його щиколотка. І з переляку, що відбився на обличчі Бенні, зрозумів, що той теж це чув. Френк тихо вереснув і похитнувся. Френсін підхопила його і спробувала підняти, але хлопчик був надто важкий. Він повалився на землю, ударившись головою об гранітний виступ, і звук, з яким череп стукнувся об камінь, був гучніший навіть за тріщання зламаної кістки. З рани на голові миттєво заюшила кров, блискуча у вранішньому світлі.
«Халепа, — подумав Джейк. — І на нашому шляху».
Бенні тільки витріщався. Його щоки зблідли так, що нагадували тепер кольором м'який сир. Френсін уже стояла навколішках біля брата, а той лежав, неприродно викрививши ногу, не спроможний витягти її з підступної ями. Дівчинка пронизливо підвивала й схлипувала. А потім підвивання враз припинилося. Її очі підкотилися, і вона зомліла, впавши на свого непритомного брата.
— Ходімо! — гукнув Джейк до Бенні, але той не зрушив з місця, все стояв і дивився. Джейк стукнув його кулаком у плече. — Заради твого батька!
Це привело Бенні до тями.
Джейк бачив усю картину холодним ясним поглядом стрільця. Кров, розлита на кам'яному виступі. Жмут волосся. Нога в ямі. Краплі слини на губах Френсін Тейвері. Випуклість грудей сестри, яка впала навзнак на брата. Наближалися Вовки. І не Роландів свист йому про це сказав, а хист читати на відстані думки. «Едді, — подумав він. — Едді хоче йти сюди».
Джейк ніколи не користався хистом, щоб передати якусь думку, але зараз відчув, що треба.