Вовки Кальї. Темна вежа V

Слайтмен замислився. Було очевидно, що ця думка йому ще не спадала, та щойно він побачив у ній певний сенс, позбутися її стало важко.

— Вони подумають, що ти зумисне перекинувся на наш бік, — вів далі Роланд. — Та навіть якщо тобі вдасться їх переконати, що це випадковість, тебе все одно вб'ють. І твого сина також. Задля помсти.

Поки стрілець говорив, щоки Слайтмена потроху заливало червінню — то розквітли троянди сорому, подумав Роланд. Але від думки про те, що Бенні можуть убити Вовки, барва знову відринула й обличчя стало смертельно блідим. Чи, можливо, від думки, що сина заберуть на схід — заберуть і зроблять з нього рунта.

— Я шкодую, — промимрив Слайтмен. — Шкодую про те, що зробив.

— До біса твоє «шкодую», — сказав Роланд. — Ка працює, світ рухається далі.

Слайтмен не відповів.

— Я маю намір відрядити тебе з дітьми, моє рішення не змінилося, — повідомив стрілець. — Якщо все піде так, як я сподіваюся, бою ти не побачиш. Якщо все піде не так, як я сподіваюся, раджу тобі пам'ятати, що головною я призначив Сейрі Адамс. Потім я з нею поговорю і хочу почути, що ти виконував усі її накази. — Слайтмен не відповідав, і Роланд заговорив різким тоном. — Скажи, що розумієш, трясця твоїй матері. Я хочу почути: «Так, Роланде, я розумію».

— Так, Роланде, дуже добре розумію. — Він помовчав хвилину. — А як ми переможемо, фолькен довідаються? Взнають про… мене?

— Від Енді — ні. Його балачкам кінець. Від мене також, якщо дотримаєш обіцянки й послухаєшся мене. Мій ка-тет теж мовчатиме. З поваги. Не до тебе, а до Джейка Чемберза. А якщо Вовки потраплять у пастку, яку я для них приготував, хіба фолькен можуть запідозрити, що зрадників було двоє? — Він змірив Слайтмена холодним поглядом. — Це невинні люди. Довірливі, як ти знаєш. І ти цим скористався.

Слайтмен знову почервонів і опустив погляд. Глянувши вперед, Роланд побачив, що до кінцевого пункту лишається не більше чверті милі. Добре. На східному горизонті досі не було хмари куряви, але він відчував, як вона збирається. Вовки вже виїхали, о так. Десь за рікою зійшли з потяга, пересіли на коней й пустили їх учвал. Як вершники з пекла.

— Я зробив це заради сина, — мовив Слайтмен. — Енді прийшов до мене і сказав, що вони неодмінно його заберуть. Кудись туди, Роланде… — Він махнув на схід, у бік Краю грому. — Десь там є безталанні істоти, що їх звуть Руйнівниками. Це невільники. Енді казав, що вони телепати й психокінетики. Не знаю, що ці слова означають, але вони живляться мозком. Руйнівники — люди, вони їдять те саме, що й ми, але їм потрібен ще й інший харч, особливий, аби не голодувало те, що робить їх особливими.