Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи
- Автор: Малярчук Таня
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Лілея-НВ
- ISBN: 966-668-084-X
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи». Краткое содержание книги:
Бо легше не зважати на те, що Таня народилася в Івано-Франківську, у 1983 році, що вона десь вчилася і десь ще недовчилася, що вона щодня щось робить, ніж відділити написану нею прозу від Тані Малярчук.
Тарас Прохасько
І всі це бачили настільки, що вбивство кількох свідків не зарадило б справі.
Я впала дуже невдало, навмання і долілиць, боляче забившись і нахлебтавшись брудної води. Щоками і волоссям стікали потоки глини, а комбінезон постраждав ще більше. Я підвелася з колін, як підводяться після привселюдного покарання батогом, і побігла назад додому. На дорогах, балконах і дахах стояли все ті ж допитливі люди з приплюснутими до скла губами і носами. Я не мала сили витримати це і так зворушливо ридала, що кілька порядних міліціянтів пустилося мені навздогін.
Вдома була мама. Я сказала, що ще надто мала самостійно ходити в дитсадок і не розумію, як їй вистачає сорому так легковажити моєю безпекою. Наступного дня я була хвора, а через день - пішла в дитсадок у випраному комбінезоні.
Але ні після того, ні згодом, упродовж п’яти шкільних років, я не промовила Мар’янові й слова.
Я часто згадую цю історію, а ще частіше - Мар’яна, знехтуваного мною кавалера, і те, як Мар’ян ображено сидів десь по закапелках грального майданчика, а потім - шкільних коридорів і вдавав, що читає «Цікаву географію». Ми часто до того сперечалися щодо висоти різноманітних вулканів чи водоспадів, і зараз дуже несподівано я можу раптом ні з того ні з сього видавити з себе напівзабуті назви. Тупунгато, Анхель, Кіліманджаро. Ще якось. І, можливо, це один з моїх найприємніших спогадів, коли спілкування з особою протилежної статі не приховувало в собі ніяких потаємних мотивів і завтра закінчувалось нічим іншим, як бійкою з відриванням комірців і слідами від мештів на штанях.
Може, час і неправильне виховання не зіпсували Мар’яна? Може, він далі знуджено сидить десь у закапелку мого життя, мнучи в руках потерту «Цікаву географію». Ми повісимо на стелі політичну мапу світу і знатимемо всі столиці найдрібніших островів. У перервах між сексом ми вгадуватимемо, де хто хоче бути цієї миті і якою мовою хоче освідчуватись у справжньому і до гробу коханні.
Якби тільки Мар’ян знав, як я шкодую за свою поведінку і як нудьгую в цьому краї смішних любовей. Я як кішка - не витримаю, щоб не потертися об чиїсь ноги.
Коли приходить Інна, я мрію заховатися до шафи.
Інна - це моя вагітна сестра. їй уже тридцять років, але моя врода так і не дорівнялася до неї чолом. Вона вміє влучно говорити, кокетливо жестикулювати і вчасно закінчувати; нігті, губи, туфлі і сумочку має одного кольору; вміє приховувати друге підборіддя і ніколи нікому не розповідає, який її чоловік у ліжку. Інна успішно читає книжки, не запам’ятовуючи авторів, тоді як я переважно пам’ятаю тільки авторів і довгими тривожними вечорами оплакую їхнє безглузде життя і логічну кончину. Інна має кілька рівноцінних захоплень: робота бухгалтером у банку, оранжерея з тропічними квітами і перукарня при вул. Тичини, тоді як я щодня тільки те й роблю, що перескладую літній одяг з однієї купи на іншу або шукаю зручні хованки на випадок чийогось несподіваного приходу.
Інна досі з’являлась не дуже часто - двічі на тиждень, щоб я встигала відпочити і з полегшенням перевести подих. Я вся страшенно напружувалась, коли бачила її, щоки набрякали, як у хом’яка, руки так зціплювалися в кулак, що потім заледве можна було розправити долоню виделкою. Спина і волосся мокріли, очі автоматично покривались миготливими повіками - ще одним, не властивим для людей, а тільки для мене, зредукованим способом захисту. В присутності Інни я завжди сиділа або лежала, щоб сестра не помітила, як тремтять у мене коліна і нижня частина таза. Говорила мало й повільно, щоб сестра не помітила, як ні з того ні з сього я починаю заїкатися, плутаючи роди, відмінки й часові форми дієслів. Двічі на тиждень я тікала б з дому, але Інна могла запідозрити те, про що і без того давно здогадувалася: а що як її молодша сестра, себто я, Ліза, насправді заводить у блуд батьків, сусідів, друзів і саму Інну, приховуючи якусь страшну таємницю? Бо чому тоді в неї набрякають щоки, ціпеніє тіло, мокріють спина і волосся? Чому вона виглядає такою тупою, коли не знає, що ми за нею спостерігаємо? Не інакше, як через те, що Ліза приховує від нас щось жахливе.
Я знала: Інна планує моє майбутнє цілком щиро і сумлінно, як тільки вміють це робити безкорисливі вагітні сестри. Щоб нарешті звільнитися від опіки наді мною, вона могла або одружити мене, або поховати.
Обидва варіанти рівноцінні, бо витягнуть з неї однакову кількість грошей і сліз.