Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Современная русская и зарубежная проза » Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи
Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи

Электронная книга - «Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи». Краткое содержание книги:

Якби можна було робити так, як слід, то назва цієї книжки мала б звучати так само, як і прізвище автора: Таня Малярчук Таня Малярчук.
Бо легше не зважати на те, що Таня народилася в Івано-Франківську, у 1983 році, що вона десь вчилася і десь ще недовчилася, що вона щодня щось робить, ніж відділити написану нею прозу від Тані Малярчук.
Тарас Прохасько
1 ... 21 22 23 24 25 26 27 28 29 ... 54
Перейти на страницу:

а раз вони обидвоє косили траву на присадибі й Васюті раптом здалося що Лесь щойно скосив кучер і вона кинулася до Леся як квочка мало не вдарила по лиці але то був не кучер а кульбаба - заспокійся Васюто бо ти стала ще чорнішою ніж є - видиш то кульбаба кучера я б не скосив кучерів тут уже давно нема вони люблять мочарі і спеку - й Бомко кидав косу і йшов під горіх курити тютюн хоча знав що від тютюну в нього вкорочуються пальці ніби хто їх обрізав січкарнею і курив доки Васюта не приносила йому гарячі пироги з цибулею а потім знов курив доки Васюта не лягала спати й доки вона не вставала мовляв я буду тут курити Васюто доки ти не забудеш кучері й не згадаєш все гарне що в нас було - як ми мотузком у липні струшували з пшениці сніг який у нас був злий собака Рудько як мені на полі залізла під сорочку миша і як я півгодини без упину ригав - а згадай усіх їжаків що ми з тобою бачили і лисиць і мурашник у глинищах - о - а скільком кротам ми заливали воду в нори скільки курчат забрали з-перед хати сороки а як ми знайшли в полі яйця диких курей поклали їх під гуску як вилупились курчата і через тиждень утекли назад у поле - хіба ти не пам’ятаєш? - а як циганка вкрала кожух з хати а як Франьо казав дітям що в нього корови такі чисті бо він їх щонеділі купає у ванні і як діти йшли дивитись на ту ванну - а про дурнуватого Василя Соли - хіба не пам’ятаєш Соли? - як він лупив люд доки не бачив крові і як його вбив на толоці грім пам’ятаєш яка тоді була гроза а ми їли в літній кухні затерку з молоком? - я тоді ще сказав когось нині обов’язково вб’є громом - і вбило - в нас уже дорослі доньки скоро треба буде заміж видавати а ти все шукаєш свої кучері - кажуть до Аннички залицяється син Ядзі яка маму била баняком по голові - не знаю може ще втрутитися і роз’єднати? - чекаю що ти Василинко скажеш…

Лесь сидів під горіхом а Васюта доїла корову коли на подвір’я зайшли свати від Ядзиного сина - Васюта кинулася мити руки й знімати фартух але Ядзя привіталася з нею так ніби все гаразд і в неї і в Васюти - й попереду ще багато часу і нічого ще не закінчується - не я перша і не ти остання Васютко в житті яких були одні жінки

коли мені виповниться шістдесят шість років я буду жити у старій частині великого галасливого міста бажано з метрополітеном на п’ятому поверсі п’ятиповерхового цегляного будинку і мої вікна будуть виходити на внутрішню частину такого ж будинку як мій - у дворі між будинками поруч з поламаними гойдалками завжди стоятиме чорна калюжа й нечасті автомобілі вгрузаючи в неї бризкатимуть на мене смердючою водою коли я сидітиму на лавці біля під’їзду - але мене завжди дивуватиме що помешкання моє на диво тихе й небагатолюдне інколи я навіть думатиму що сусідні квартири порожні і я сама живу в п’ятиповерховій покинутій вежі

я вдягатимуся винятково в світло-коричневе і світло-сіре вбрання і в сусідній продуктовій крамниці завжди куплятиму своє улюблене печиво й мені буде дуже приємно кожен день проживати однаково дозволяючи собі маленькі творчі варіації - для мене буде надзвичайно важливо: вертатися з крамниці швидко чи повільно - всміхатися до продавців мовляв я не вредна язиката баба яку нервують ваші надміру повільні рухи чи дивитися крізь них мовляв слухайте в мене вдома живуть син з невісткою й донька із зятем і в них по четверо дітей які понад усе на світі люблять стрибати з дивана на стіл і кричати коли хтось тихо говорить а коли я тікаю в туалет почитати мені обов’язково вимикають світло злісно регочучи за дверима - мені буде важливо скільки пияків і безпритульних божевільних тіточок я побачу за день і чи вони мене побачать а якщо побачать то чи я їм сподобаюся або нагадаю когось із раннього дитинства - для мене буде велика різниця чи на стелі зранку сидітиме два комарі чи три і чи мені захочеться вбита їх подушкою - і єдине що я справді навчуся досконало робити - це варити овочеві супи щоразу даючи їм найчастіше жіночого роду манірні й вишукані імена - довгий час проблему для мене становитимуть огіркові супи бо огірок коли розварюється втрачає смак або навіть стає огидним - і мистецтво змішування крупів бо наприклад гречка і товчений горох разом не смакують узагалі а гречка й геркулес смакують - а коли ці проблеми вирішаться я додаватиму в супи відвар м’яти або липи або молодих смородинових бруньок і чекатиму щоб хтось до мене прийшов і скуштував новий суп і якщо протягом тижня ніхто не приходитиме я виливатиму суп в унітаз і варитиму новий

1 ... 21 22 23 24 25 26 27 28 29 ... 54
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)