Юність Василя Шеремети
- Автор: Самчук Улас Алексеевич
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Знання
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Юність Василя Шеремети». Краткое содержание книги:
Але зовсім інакше думають всі оті лобурі. Вони і слухати не хочуть інакше, ніж по-їхньому. Вони йому перечать, протестують, вимагають, встають всі, як один, йдуть до директора, вимагають. До кляси приходить сам директор... Так і так ось тут діється. Що ви можете, о. Ніколай, на це сказати? Нічого. Зовсім нічого, тільки прошу не примушувати мене говорити тією мовою...
— Але ж це українська гімназія.
— Нічого не значить. Українська не українська, а ізвінітє... Молитися ми вже будем настоящим руским язиком, каким молилися всі наші предки тисячу і больше годов.
Всі сміються, але о. Ніколаєві зовсім не до сміху. Він сидить весь червоний за столом сам один, мов маяк серед розбурханого моря, і ніякі бурі не зрушать його з його становища. Тоді доведеться вам залишити школу, заявляють йому. Добре. Я залишу. Він твердий. Його сиві пасма волосся вилазять на чоло. Його ніс червоніє. Його очі налиті сльозами. Впертий. Дуже впертий о. Ніколай у своїй вірі, у своїй службі єдиному Господу Богу небесному і царю православному земному. Ці два поняття розлучно для нього в’яжуться, і ніякі сили, ні земні, ні небесні, не можуть цього змінити.
Ну, але все-таки треба вчитись. З часом обидві сторони в дечому уступають. Гімназія поки що не має іншого духовника... І так кілька тижнів зовсім не було навчання релігії. О. Ніколай приходить, сідає, витирає кольоровою хустиною окуляри, насаджує їх на ніс, бере до рук журнал, довго до нього дивиться і от тільки наміряється когось викликати, як з задньої лавиці вводиться на весь зріст Валя Лискевич.
— Атєц Ніколай! — звертається він до нього настоящим язиком.
О. Ніколай відриває окуляри від журналу, підносить високо голову, нічого, розуміється, не бачить і кидає в простір:
— А что там?
— Да вот ґаварят, будто би первим комуністом бил сам Іісус Хрістос, — поважно зазначує Лискевич.
— Ґаварят, ґаварят!.. Кто ґаваріт? Развє такіє дуракі, как ти! Садісь! — обурено, хрипло вигукує о. Ніколай.
— Пажалуйста не руґайтесь! Я ґаварю серйозно! Садісь, садісь, не то заявлю діректору... Вмєсто учіться... Тьху, прасті Ґоспаді! А что там у нас било?
— Андрій Первозваний, — підказує йому хтось старе завдання, що його вже товчуть кілька лекцій. О. Ніколай нічого не пам’ятає, до журналу не заглядає, вірить на слово...
— Да, вот... Андрєй Первозваний. Харашо! Кто там что-нібуть а ньом раскажет... А ми вже, кажеться, а ньом ґаварілі? Нєт? Ну, харашо, харашо! Вот напрімєр... — дивиться куцозоро в журнал. — Кажеться, ещо не атвечал Ка-ґа-новіч... — Коротка перерва. Всі мовчать. — Ну! Каґановіч! Не слишіш?
— Ето єврей, — підказує йому учениця, що сидить у першій лаві.
— Ах! Єврей! Пачему ж ви малчітє? Ну, таґда вазьмьом... Вазьмьом... Дааа! Ну, вот...
— Отець Ніколай! — падає зненацька нове питання. Це вже Стасюк. Невинний, поважний, пильний... І що з ним сталося.
— Что там апять? — обурюється о. Ніколай.
— Я хотів вас, батюшка, запитати, що ніби, кажуть, має до нас приїхати сам митрополит з Варшави. І ми тут сперечаємося. Семенчук ось твердить, що це неправда, що митрополит до такого містечка, як наше, приїхати не може, що йому потрібна карета і білі коні і то четверо. Прошу вас, батюшка, скажіть на це...
О. Ніколай сміється. Сміється дрібно, від щирого серця. Така мова його розвеселила. Він, видно, сам цікавиться цим питанням, тому не сердиться і не кричить, а, висміявшись, починає відповідати:
— Да, да. Ґаварят, что мітрополіт прієдєт... А пачему йому нє прієхать. А мітрополіт єздіт нє бєлимі, а чорнимі лашадьмі...
Починається жива дискусія на тему прибуття митрополита. Питання сиплються зо всіх боків. А як митрополита ім’я, а хто він, а чи заїде до нашої школи, а чи буде благословляти народ. Минає час. О. Ніколай вичерпує всі питання, дає на все відповіді і намагається ще раз почати навчання. Але й тут не виходить. Встає Гриб, бере старий підручник історії церкви Смірнова і старанно несе його показати о. Ніколаю... Виникли, мовляв, сумніви, чи це видання можна вживати у школах. За Грибом зривається півкляси, бо ж усіх цікавить, що скаже в такій важливій справі о. Ніколай.