Замах (Щось краще за смерть)

Він лежав і ще довго думав про Дмитра, про своє перебування в лісі, перш ніж зрозумів справжню причину сну — відчуття того, що Борис не довіряє йому, і усвідомлення того, що він веде подвійну гру, обманюючи своїх зверхників. Йому не дозволять зустрічатися з Гедвіг, це було ясно, для цього не потрібно було Бориса, він сам це розумів. Всі ближчі контакти, якщо вони не були зумовлені службою, були небажані, що не сказати заборонені. Не кажучи вже про кохання до когось, хто мав такий світогляд, як Гедвіг, яка насміхалася над усім, що було для нього чи принаймні мало бути святим, дорогим, неприступним для критичного розгляду чи глузування. Робила вона це ненавмисне, не розуміючи і не відчуваючи, що цим його вражає. А коли вже зауважувала це, то переставала його дражнити, щоб не псувати настрій, причому робила це без щонайменшої поваги до чиїхсь переконань, а скоріше немов мова йшла про якусь ідіотичну ненормальність, на яку треба дивитися крізь пальці. Не йшлося про те, що вона говорила, про політику вони говорили рідко або майже ніколи, йшлося про її позицію. Вона скоріше стала би рахуватися з мисливцем за головами, з вогнепоклонником або з кимось, хто вірив у святі корови, не тому, що їх розуміє, а тому, що припускала, що віра їхня була серйозна. А комунізм, без сумніву, був для неї грубим обманом, до якого ніхто серйозно не ставився. З остраху або з примусу чи з вигоди багато хто робив вигляд, що вірить у комунізм, проте ніхто не міг бути настільки дурним, щоб вірити насправді. Вона так не говорила, для неї це було щось само собою зрозумілим, що не потребує слів. Коли він пробував їй роз'яснити, що її уявлення про комунізм хибне, що це насправді є щось таке, у що вірять мільйони, заради чого живуть і вмирають, не лише плутаники, але й геніальні мужі, мислителі і вчені, гіганти духу, то все було наче горохом об стінку. Вона просто не слухала його, бо чула це вже стільки разів, зрештою, вона в це не вірила. Те, що вона навіть слухати не хотіла і не бажала серйозно поставитися до такої розмови, було просто образливим, а той факт, що нехіть ця була несвідомою і ненавмисною, додавав солі. Це просто пиха людини, приналежної до західної цивілізації. І звідки вона у них, коли у них самих пір'ячко на пиці? І коли її докази починали йому допікати до живого, то відповідав запально і дошкульно, та вже те, що починав сердитися, зводило його аргументи нанівець. За Гітлера і минуле Німеччини відповідати вона не збиралася — ось така собі вигідна позиція. Коли ж він звернув її увагу на те, скільки горезвісних екс-нацистів ще мали владу і вплив у Федеративній Республіці, вона відказала: «А у нашій зоні ці нацистські методи практикуються ще по сьогоднішній день, і вони ще жорстокіші — це терор, примус, концентраційні табори... На дорікання про страхіття, які чинять імперіалісти у своїх колоніях, на факти, імена і методи французів в Алжирі, британців у Кенії, португальців в Анголі, на розповідь про ситуацію у Південній Африці, Латинській Америці, про становище негрів у Сполучених Штатах вона сказала просто: «Це все жахливо. Але чому я повинна заплющити очі на ці самі речі, що кояться перед моїми очима? Ви міряєте двома мірками».