Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Найвищим щастям, мрією січовика було полягти козацькою смертю: з ногами в стременах, з шаблею чи списом в руці, лицем до ворога!
Дозволялось січовикам погулять та попити, коли ішов в монастир старий січовий дід-прощальник. Одну третину свого майна призначив "на прощання". Проводжаючі, прибувши "на волості", частували всіх зустрічних, частувались самі, пив і прощальник. "На волость" регула не одмовлювала. Чудово про це написав Шевченко в віршові "Чернець".
Після царського маніфесту, оголошуючого вільність слова, сумління, зібрань та друку, життя почало буйно розвиватись.
Появилось багато поступових газет та журналів, вільною стала українська книга, творились і розвивались культурно-освітні національно-народні організації "просвіти", торгівля переходила в масово організовані кооперативи, молочарські спілки. В Дніпропетровську Андріян Кащенко написав для молоді кілька книжок з часів героїчної боротьби за волю. Появилась розкішно видана "Історія України-Руси", багато ілюстрована, Миколи Аркаса, написана популярною українською мовою. За нею — "Велика історія України-Руси" професора Грушевського. За редакцією Василя Доманицького вийшов повний "Кобзар" без цензурних окреслень. Твори Грінченка, Панаса Мирного, Івана Франка, Лесі Українки і інших поетів та письменників стали доступні всім. Великої популярності набував молодий письменник та драматург Володимир Винниченко. Щораз гостили в Олександрівську українські театральні трупи з багатим репертуаром, побутовим та історичним. Розкривались незнані образи минулого і сучасного. Ніби величезний дзвін будив народ з столітнього сну та звав до чину!
Повірили тоді маніфестові, чекали ще обіщаної земельної реформи для розв'язання цього найважнішого питання народної болячки.
Все, що появлялось нового з української літератури, поповнювало гарну чималеньку бібліотеку Андрія. Давав мені читать і сам вибирав, заохочував і виясняв.
Дуже обережно часом торкався справ соціально-побутових, але якось не докінчував. Тільки одне вмовляв — нехіть до війська і служба в армії. Не мав ніяких знайомостей з офіцерами, і ніколи вони у нас не бували. Не хотілось і мені йти до війська, хоть того не можна уникнуть. А одначе під впливом Кащенка, Аркаса, історичних театральних п'єс щось тягло до коня, до шаблі, до чину в полі! їздив тоді уже непогано в сідлі та і на шаблю поглядав з любов'ю, а була гарна, зручна, гнучка, хоть ще на мою руку не легка, і стріляв добре, влучно. Навіть не раз Андрій позволяв стрілять з свого револьвера-пістоля. Мав гарного браунінга і любив сам стрілять до цілі.
Учився, як і раніше, добре. Полюбив гімнастичні вправи, що проводив учитель — людина суха, жилава, сильна і справна. Найкраще полюбив турнік. Научився працювать в столярстві. Деякі дрібні речі приніс додому: ніж для розрізання листів в книжках, вішалку на одежу, етажерку на книги і інші дрібниці.
Тим часом почали творитись несподівані зміни в суспільнім житті.
Охолонувши після страху, викликаного вибухом революції 1905–1906 рр, вимушений поступитись в вимаганнях поступових сил, об'єднаних в організації на зразок західноєвропейський, царський уряд змушений був ділиться владою з новоустановленим парламентом — Державною Думою.
Представники лівих революційних партій вимагали приспішення обіцяних маніфестом реформ: соціал-демократи для робочих, соціал-революціонери для селянства. Посли з України і Польщі требували автономії. Преса цих партій не перебирала в виразах, гостро критикувала уряд.
Представники поміркованих організацій інтелігенції були часто на стороні лівих. Група монархістів противилась всім вимаганням, підважуючим самодержавність. Духовенство в 90 % було по стороні уряду. В масах селянства це мало великий вплив.
Зміцнивши поліцію^ уряд розпочав ліквідовувать здобутки революції. Знесено вільність зібрань. Замикались одна за другою газети. Знесено право забастовки — найважніша зброя робітників. Заборонено цілковито українське друковане слово. Почались арешти серед провідників революційних організацій. Замикались "просвіти".
Виїхали за кордон а0о сховались в підпілля знані діячі освіти, культури, революціонери. Знову стало тісно в в'язницях. Сотні пішли на каторгу. Розпущено Державну Думу, позвано другу за вказівками уряду. Треба було громадить сили до нової боротьби, тим разом останньої.
З підпілля ділали укриті сили революційні всіх напрямків. Всі організації національно-громадські. Завше офірна молодь, а передусім студенти вищих шкіл і учні старших класів середніх шкіл долучались до боротьби з підступним урядом.