Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Вибрались ми з батьком до дядька Василя, старшого батькового брата, — коло 50 км над Омельником, степовою річкою при впливі в Дніпро.
Дядько мав господарство, положене по обох сторонах річки, а дворище — на високім лівім березі. Віяло тут стариною, чимось минулим, патріархальним. Дім і будинки творили чотирикутник і стояли близько один од другого. Все будоване з огромних дубфвих тесаних стволів, почорнілих од старості, а міцних, як кість. Дім мав ґанок Ца шести гарно оброблених стовпах. Фундамент з каміння на глині, од сонця призьба. Крито все очеретом, котрий ріс по річці. Кой-де на старих кришах зеленів мох. Кругом двору — сліди валу і рову, порослі непролазною терниною та шипшиною. Рядом од півночі старий, трохи занедбаний сад. Височенні тополі і липи стоять на валу і при в'їзді.
Правдивий оборонний козацький зимовник. Таким він і був. Омельник маловодний, весь зарослий лозою, вільшиною, вербами, при Дніпрі творить досить широку долину підмоклого лугу. До найближчого села 3 км. По другу сторону близького Дніпра вливається річка Ворскла, близько великі села Перевалочна і Келиберда.
Не пам'ятаю добре, йк було всередині дому розложено поміщення. Просторі, небілені стіни великих сіней з кладовою на підручний харчовий запас. Наліво — велика ізба з тяжким, великим столом, з лавами навколо, пара старих образів, велика піч з лежанкрю. Двері наліво — до мешкання молодшого сина Юрка, направо — до кімнати дядька. Все, крім стелі, побілено, підмальоване з смаком. Під балками, оструганими чисто з закругленим кантом, впоперек різний високий стволок, а на ньому в'язаними буквами вирізаний напис: «Року Божого 1783 дом сей поставив р. б. Василь Овраменко».
Це був, певно, батьків прадід. Ім'я Василь було, видно, популярне, ікона в кутку з серебряною оправою зображала св. Василя Великого; перед нею палилась завше дорога лампада. Синок Миколая звався Васильком.
Дядько був вдівцем, мав коло 65–70 літ. Вище середнього зросту, носив вуси і невеличку бороду, лице мав сухе, темняве, як старий пергамент, очі живі поблискували з-під брів, рухливий, без сивого волосу, жилавий і, видно, не слабий. Дуже подібний до батька, тільки більше аскетичний. Держався просто і ще добре їздив на коні.
Миколай — викапаний батько, тільки повніший на лиці, а Юрко окоренкуватий, повільніший, ширший і дуже гарний.
Брати вели господарство спільно, дружно. Були непогано начитані в справах рільництва. Не пам'ятаю, котрий учився в нижчій агрономічній школі, в недалекій Саксагані. Другий — в народній школі. До міста їздили рідко, і то до ближчого Кременчука, в Верхньодніпровську не бували.
Жінок мали привітних, гарних, господарних. Одна відала птицею і коровами, друга — садом та городом. В саду ближче дому багато різних квітів, а в домі — чистота та порядок. Дві пари сірих черкаських волів, дві пари коней до праці і їзди, один кінь під сідло, кілька корів та громадка овець, достаток в коморах та закромах свідчили про заможність та лад. Це не був панський маєток, а добрий хутір. Недалеко лежав великий масив Лихівських лісів коло 10 000 га. Повно там горіхів, грибів та різної ягоди. Цього добра тоже було припасено в коморі солідні запаси.
Було чимало всяких лічничих трав в пучках, розвішаних під стелею, та в пляшках виварів і настойок на спирті.
В ці ліки вірили більше, ніж в аптечні, на всяку хворобу були свої лікарства Навіть риба, переважно лини та карасі, висіли сушені в'язками на піст. Ловились ятерями в омельницьких плесах.
Приємно було тут, спокійно, незалежно.
Одного дня батька не було, десь їздив з Миколаєм. Дядько Василь забрав мене до своєї кімнати, посадив на масивний стілець-крісло та казав пильно слухать те що казатиме, читать, що покаже.
В кімнаті було ліжко, стіл, пара стільців-крісел, огромна, міцно скута скри ня. Старинні ікони св. Покрови, св. Юрія і св. Михайла в позолочених срібних окладах під склом. На стіні теж старинний килим східного ткання з розвішаною зброєю. Короткий мушкет-булдимок і пістоль з кремінними замками пишної ро боти колишніх східних майстрів. Ручка в пістолі і закінчення прикладу в булдим ку були з полірованої кості. На обох зброях срібні кільця, вицяцькувані різьбою, Дерево на прикладі незнане, тверде, як залізо, одполіроване, блищало як скло Посередині висів кривий гранястий татарський бойовий ніж в темній піхві з кіс тяною ручкою з серебром. Захоплений і дивно зворушений, оглядав я ці дивні речі, а дядько одчинив скриню і почав добувать з неї різні предмети.
На столі поставив рядом чарки більші і менші. Сулійку з довгим носом, величенький корячок. Все старого почорнілого серебра, дивної роботи.