Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Мене та хвиля не минула. Андрій часом дуже обережно впроваджував мене в зрозуміння подій. Бачив в бібліотеці Маркса, Енгельса, Шопенгауера, Паскаля, Ніцше, Вольтера. Не бракувало старогречеських мислителів-філософів: Сократа, Платона, Аристотеля. Був і Кропоткін, теоретик анархізму.
Деякі з цих мислителів подобались, задивовували глибиною мислі, були легко зрозумілі в своїй логічній простоті. Інші, цинічно одверті — Вольтер — подобались оригінальністю розумування, деяких не міг зрозуміть або перемолоть в жорнах свого мозку. Так було з "Капіталом" і "Маніфестом…" Маркса, видно, до того ще не дозрів. Знудило і змучило читання і Маркса, і Енгельса. Не цікавив мене той предмет.
Робітничий рух для мене являвся спільником і супутником. Головною ціллю являлась вільність рідної мови. Книжки, газети. Навіть не міг ясно усвідомить значення автономії!
Тим часом в різних містах почали знову вибухать бомби, стріли револьверів, напади на банки, уряди. Знову козацькі нагайки, шибениці і каторга. Терор стасували анархісти та соціал-революціонери. Робітничі організації терору не приміняли, уважали шкідливим. На цім місті треба сказать, що за весь час на заводах і фабриках німецьких не було забастовок. Всякі питання і вимоги одразу рішались спільно.
Не треба цьому дивуватись з двох причин. Перш за все, головну роль грала справедливість менонітів. А друга була те, що оці фабриканти-мільйонери знали твердо, що таке труд. Знали з власного досвідчення.
Абрам Абрамович Унгер був сорок літ назад знакомитим ковалем. Спеціалістом по ремонтові ушкоджених тяжких якорів під час переходу дерева через пороги. Робив і вози.
Абрам Яковлевич Копп тоже в тім часі, як Унгер, мав слюсарню. Розум і винахідливість помогли обом організувать і розширить цілі фабрики і заводи.
Будучи фабрикантами, ставились до робітника прихильно, з зрозумілістю. Оплачували справедливо його працю. Забезпечували культурно-освітні починання, брали самі і їх діти уділ в різного роду забавах.
Панував в Кічкасі і Хортиці порядок і спокій. Те саме було на заводах Лепп- Вальмана і бр. Кацен в Олександрівську. Там бастували робітники-залізничники.
Маючи приклад німецьких заводів, положених близько залізничних направчих майстерень, вимогли поліпшення умов в праці і в заробітках. З вдячністю треба згадувать тих працьовитих, справедливих, культурних людей, давших Запоріжжю, Таврії та Херсонщині багато доброго. В тяжких часах життя після Октябрської революції німці-меноніти виемігрували до Канади.
Близився кінець шкільного року 1910 і науки в прогімназії. Плановано перехід до новооткритої реальної школи, котра давала можність вступу до вищих шкіл технічних. В перспективі були інститути дорожний в Москві або Київський політехнічний, гірний в Катеринославі.
Підходив день робітничого свята 1 Травня — День світової солідарності людей праці. У нас цей день святковано урочисто, гучно і весело.
Забави та її кошти йшли з кишені фабрикантів. Колони робітників в найбільшім порядкові вирушали на вибране місто з оркестрами на чолі. Рядом їх родини, а за ними вози з їдою, напитками, овочами, цукерками, подаруночками. На містах забав стояли уже шатра, столи, лавки, естрада для оркестру, хору та промовців.
Спереду колон червоніли прапори, в поході в перервах оркестру лунали революційні пісні.
В тім дні поліція нічого не бачила і не чула. Фабрики старались виступить одна перед другою оказаліше. На столах розложено всяку їду, рядом бочки пива, квасу, газована вода. Горілки не було, хіба хто крадькома приніс.
Сьогодні можна було випить, але в міру. Старші поважно сиділи на лавках, посилювались, слухали музики і пісень своїх хорів.
Виступали промовці з речами на тему дня, виступали і хазяїни. Молодці танцювали, бавились в різні ігри. За нагородою схочі лазили на високий стовп, гладенько виструганий, бігали в мішках до мети, переходили через широкий рів з водою по вузькій деревині, вкопаній одним кінцем в вищий берег, боролись, силачі показували вправи з тяжкими гирями.
За всі змагання були визначені солідні, недешеві нагороди: срібні дзигарки, матерія на убрання, пантофлі, гармонія, шовк на сукню і інші.
Було часом загляне вусатий поліціянт. На це теж своя програма. Підбереться намічена компанія, в шатрі посадять гостя за стіл. А там уже стане четверть. Все це старі майстри, бувалі і досвідчені. Частують гостя щиро, самі тоже випивають. В кінці чується з шатра дружний спів чогось забороненого. З хору виділяється низька октава гостя.