Квіти в легендах і переказах
- Автор: Золотницький М. Ф.
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Квіти в легендах і переказах». Краткое содержание книги:
дореволюційному Санкт-Петербурзі.
15 липня 1814 року Наполеона посадили на корабель «Белеро-фон» й перевезли, мов полоненого, на острів св. Єлени.
Коли він помер, на його грудях у золотому медальйоні, з яким він ніколи не розлучався, знайшли дві засушені фіалки й пасмо білявого волосся — згадку про дві свої, ранкову й вечірню, зорі — милу Жозефіну й не менш любого маленького сина, короля римського.
Але й зі смертю Наполеона таємничий зв'язок із ним фіалки не припиняється. Ця квітка й далі, як ми вже згадували, щось важить у житті його нащадків.
Даремно добиваючись при всіх дворах відповідної його санові дружини, Наполеон III зупинив, нарешті, свій вибір, на чарівній іспанці, котру немов би сама доля визначила йому за дружину.
Євгенія, графиня Монтихо, герцогиня де Теба -f таке було ім'я майбутньої імператриці французів. Батько її, Пенерандо де Теба, належав до одного із знатних іспанських родів, а мати походила з дав-ньошотландського роду Кирпатрик Гласборн, спорідненого зі Стюар-тами й герцогами Альба.
Батьки матері Євгенії переселились до Парижа ще за Наполеона І й стали його прихильниками. Тут Марія, так звали матір Євгенії, ще будучи дитиною і граючись в Тюльєрійському саду з іншими дітьми, випадково познайомилась з маленьким Луї Наполеоном, сином улюбленої падчерки (дочки Жозефіни від першого шлюбу) і, водночас, невістки Наполеона — королеви Гортензії. Обоє дітей так зійшлись і подружили, що одного разу маленький Луї Наполеон приніс своїй подрузі в подарунок букет фіалок оправлений в золоту обручку. Коли Марія прийшла додому, то мати її, побачивши обручку, всередині якої було написано «Жозефіна», веліла негайно віднести її назад й віддати няні хлопчика. Та наступного дня хлопчик до саду не прийшов, а згодом і зовсім щез, отож обручка мимоволі залишилась у Марії.
Як виявилося згодом, то була вінчальна обручка імператриці Жозефіни, котру Луї Наполеон, граючись із дядьком (Наполеоном І) зняв з його пальця й кудись заховав. Шукали її всюди, але так і не знайшли. Наполеон був дуже засмучений і поїхав на війну з Австрією без неї. То було погане передвістя для Жозефіни, котре незабаром справдилось, оскільки та війна закінчилась шлюбом Наполеона з дочкою австрійського імператора Марією-Луїзою.
Маленька Марія дуже любила цю обручку й дбайливо зберігала серед своїх найкоштовніших дрібниць, хоч не мала ані найменшого поняття про те, хто її подарував і яка їй ціна.
Сягнувши 16-річного віку, вона вийшла заміж за свого дядька, герцога Пенаранда, і 5 травня 1826 року в неї народилась донька, Євгенія.
Маленька Євгенія, не раз буваючи в Лондоні у родичів своєї матері, побачила тут принца Наполеона, що жив у Лондоні, будучи членом політичного товариства карбонаріїв.
Жваве, чарівне дитя, Яким була Євгенія, дуже сподобалось йому; він почав гратися з нею, і дівчинка, як усі діти, негайно принесла усі свої кращі іграшки й коштовності. Серед останніх була й знаменита обручка.
Луї Наполеон одразу ж упізнав її й дуже зрадів знахідці і з цієї хвилини вважав себе ніби зв'язаним якимось таємничим ланцюгом з маленькою Євгенією.
Тим часом мати Євгенії, дізнавшись про значення подарованої їй обручки, негайно склала свій план дій і, побачивши в тому для Євгенії ніби перст Божий, всіляко намагалась, аби вона не вийшла ні за кого, а лиш за Луї Наполеона.
Щоб здійснити свій план, вона переселилась до Парижа, де всіляко намагалася зустрічатись з Луї Наполеоном, котрий на той час уже готувався перетворитися із члена карбонаріїв на імператора.
Євгенія з'являлася перед ним не інакше, як із букетиком фіалок на капелюсі чи на грудях, у ліловій сукні або вуалі фіалкового кольору.
Коли ж у 1851 році все було готове до державного перевороту, і Євгенія з'явилась на балу в ратуші Парижа, зодягнена як імператриця Жозефіна, з фіалками у волоссі й пучечком фіалок на плечі, доля її вирішилась. Наполеон зазнав поразки, і 29 січня 1853 року Євгенія стала імператрицею французів. З того часу фіалки — її улюблені квіти, їм віддає перевагу й увесь модний світ Парижа.
Тільки це вже були не скромні квіти Жозефіни, а їхній облагороджений вид — пермські фіалки, з темнішим забарвленням і сильнішим запахом.
Так цвіла й чарівно пахла ця фіалка, мов квітка щастя й радощів, понад 70 років, поки 9 січня 1873 року знову перетворилась на квітку смерті. Цього дня помер Наполеон III, — помер, як вигнанець, у Англії.