Втомлені гори
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Втомлені гори». Краткое содержание книги:
З ВІРОЮ В УКРАЇНУ
Поетична збірка Втомлені гори - третя книга поета Валентина Кудрицького. Свого первістка - збірку поезій Падають листя автор присвятив найкращим людським почуттям - любові до жінки, до Батьківщини. Друга збірка - Грицько сміється - наповнена іскрометним гумором, який висміює хапуг, ледарів, пройдисвітів, гуляк та інші негативні явища нашого життя.
Втомлені гори стали продовженням одного з улюблених жанрів - сатири. Цього разу головним його уваги стало політичне життя нашої держави, починаючи ще з Союзу і до наших днів. Під сатиричний обстріл попали колишні партійні і державні діячі - Хрущов, Брежнєв, Єльцин, Горбачов, Кравчук, Кучма, Ющенко, а також керівники і босси нижчих рангів.
Автор щиро вболіває за долю неньки-України, її незалежність. Один із віршів він назвав Я вірю в Україну, в якому найповніше висловлює своє кредо. Інший вірш має назву Не заважайте людям жити. Цю тему продовжує ще одним програмним віршем Щоб земля раділа.
Поезія автора досить активна, мова образна, багата на епітети. Тому більшість віршів написані в народному стилі.
Значне місце у збірці займають вірші на чотири рядки, які за своїм змістом і формою нагадують рубаї (вірші поетів Близького Сходу). В них автор у стислій формі передає своє світобачення, демонструє свою майстерність поета-сатирика.
Хочеться побажати читачам багато приємних хвилин від знайомства з новою роботою автора.
Микола Маліченко, заслужений діяч мистецтв України.
Поетична збірка Втомлені гори - третя книга поета Валентина Кудрицького. Свого первістка - збірку поезій Падають листя автор присвятив найкращим людським почуттям - любові до жінки, до Батьківщини. Друга збірка - Грицько сміється - наповнена іскрометним гумором, який висміює хапуг, ледарів, пройдисвітів, гуляк та інші негативні явища нашого життя.
Втомлені гори стали продовженням одного з улюблених жанрів - сатири. Цього разу головним його уваги стало політичне життя нашої держави, починаючи ще з Союзу і до наших днів. Під сатиричний обстріл попали колишні партійні і державні діячі - Хрущов, Брежнєв, Єльцин, Горбачов, Кравчук, Кучма, Ющенко, а також керівники і босси нижчих рангів.
Автор щиро вболіває за долю неньки-України, її незалежність. Один із віршів він назвав Я вірю в Україну, в якому найповніше висловлює своє кредо. Інший вірш має назву Не заважайте людям жити. Цю тему продовжує ще одним програмним віршем Щоб земля раділа.
Поезія автора досить активна, мова образна, багата на епітети. Тому більшість віршів написані в народному стилі.
Значне місце у збірці займають вірші на чотири рядки, які за своїм змістом і формою нагадують рубаї (вірші поетів Близького Сходу). В них автор у стислій формі передає своє світобачення, демонструє свою майстерність поета-сатирика.
Хочеться побажати читачам багато приємних хвилин від знайомства з новою роботою автора.
Микола Маліченко, заслужений діяч мистецтв України.
Перейти на страницу:
Родився наш СРСР.
От тільки зараз зрозумів я
Той колір нашого вождя:
Щоб стяг не вигорів бувало –
Його вмокали в кров щодня.
Бо харч вождів – то свіжа кров
Й крики замучених з дібров,
Бо не були б вони вождями,
Аби не пили кров морями.
19.6.1990 р.28.6.1990 р.
КАТ
Як я про Сталіна читав,
Син якось в мене запитав:
– Хто ж був насправді більший кат –
Фашист чи наш партійний брат?
– Фашист душив чужі народи,
А комуністи – всіх підряд,
Отож, ти сам ото й кумекай,
Хто був насправді більший кат.
– А як же ти лишився жить,
Чому ж тебе не стали бить?
– Бо в тому, де я був загоні,
Вже не залишилось патронів.
19.8.1990 р.
ГЕНІЙ
Люди купаються і засмагають.
Я ж не купаюсь, бо часу не маю.
Люди гуляють в місцях відпочинку,
А я все шукаю для дачі начинку.
Люди купаються: хто на болоті,
Я ж на городі або на роботі,
Нічого не купиш, дають все по жмені,
Таку, брат, систему придумать міг – геній!
28.6.1990 р.
ГІПОКРАТОВІ СИНИ
– Хто такий був Гіпократ – люди знають,
І за це якраз його поважають,
А сьогодні хто вам скаже, де вони,
Ті, що послані богами – Гіпократові сини?
Просто соромно дивитись з сторонни,
Як ті руки простягають, щоб їм що-небудь дали.
І з-під лоба поглядають, як на зайця Білий Бім,
Й, головне, ви вибачайте, і не соромно всім їм?
А як глянете на них ви – писк свій стануть так кривить,
Що, якщо сказать відверто, так і хочеться вліпить.
Бо у вас не запитають, чи ти їв, чи ти не їв,
Бо їх всіх привчила влада з Кравчуком до хабарів.
А можливо, у бабусі чи в старенького бомжа
Залишилася і всього, як говорять, лиш душа.
Що ж воно ото виходить: їх не треба лікувать
Чи, якщо немає грошей, то живого закопать?
От до чого, люди добрі, ми сьогодні дожились,
А кому ж в халатах білих наші Янгели клялись?
Бо вони не хочуть думать, що той хворий ледь приліз,
А тому йому, можливо, вже було й не до валіз.
21.6.1992 р.
ДЯКУВАТЬ СЕСТРИЧКАМ
Що б робила медицина, як тоді б прийшлось нам жить,
Щоб не дай Бог ще й сестрички перестали нас любить?
Бо за посмішки, як ліки, нам би теж прийшлось платить,
Бо хто стане за безплатно нам ті посмішки носить?
І до того ж, я вважаю, кращі ліки на землі –
Ваші посмішки, сестрички,
Будьте ж ви завжди такі!
Докажіть ви всьому світу й в першу чергу Кравчуку...
І моліться ви за нього. Хай Господь пошле йому...
Бо не дай Бог, добрі люди, що ми будемо робить,
Як Верховний наш накаже ще й за посмішки
платить?
21.6.1992 р.
НЕНАДІЙНА МАСТЬ
В чужих краях, браток, не грійся –
То не надійна в світі масть,
Не жди, не вір і не надійся,
Що хтось колись тобі щось дасть.
А якщо дасть – то не вагайся –
Хіба що дрином під ребро,
Тому, вважаю, нерозумно
Лишати Неньку і Дніпро.
11.3.2000 р.
ЯКЩО ТИ ЛЮДИНА
Якщо ти людина,
Пам’ятай, небоже,
Що калічить землю
Тільки бовдур може.
19.10.1988 р.
ЄВРЕЙ І ЖИД
В.І.
Він хоч єврей, але як віл,
Бо як на нього подивлюся:
Настільки працьовитий він –
Що я, як братом, ним горжуся.
Він в житті минулім, певно, був хохлом,
Бо жиди не люблять бігати бігом.
В нього ж мертва хватка селянина-сина
І така ж точнісінька бджілочка-дружина.
3.5.2006 р.
Л.Г.
Ну а Льова, певно, – "голубих кровєй",
Бо ні дня не може жити він без фей...
Головне: вам буде в очі заглядати,
Й не моргнувши оком, як Кравчук, брехати.
Він одне говорить, думає про третє,
Так, як це робила Голда або Тетчер,
Як прийде на дачу, то до всіх у дім,
Ні хрена не робить й заважає всім.
То йому газетку, то журнальчик дай,
А нема газетки – вірші почитай.
Так ото й гасає з двору до двора,
Ніби на Великдень в селах дітвора.
По разів п’ятнадцять він біля дверей,
Зразу видно: Льова – жид, а не єврей.
20.5.2006 р.
НАША ФЕМІДА
Прийде час й Феміда наша
Добереться й до злодюг,
Й знов тоді почнеться каша –
Не з одного спустять дух.
Перейти на страницу: