Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки

Тридцять сьомий параграф „Хетських законів“ юридично закріплював статус „вовка“ за нареченим, що згідно зі шлюбнообрядовими канонами викрадав жінку. „Вовком“ у давніх греків і давніх ісландців вважалася людина, яка здійснювала убивство за особливою ритуальною формою.

Давньослов'янська і давньобалтійська культурна традиція містить глибоко вкорінений мотив перевтілення людини у вовка. Це дає їй чудодійну силу та особливий статус віщуна. Зв'язки зі згаданою традицією також демонструє наявність у ряду народів, так би мовити, „вовчих імен“. В українців, білорусів і росіян — це Вовчик (побутовий варіант імені Володимир), у сербів — Вук, у німців Вольфганг.

Багато індоєвропейських і тюрко-монгольських племен мали назви хижаків (особливою популярністю тут користувався вовк), їхня міфологія виводила їх від міфічного твариноподібного Пращура (засновника роду, тотема). Ритуальне перевтілення в тотемічну тварину сприймалося архаїчною людиною як акт нового творення: відбувалося повернення до початкового моменту виникнення роду, що гарантувало йому відновлення і продовження…»