Норвезькі народні казки
- Автор:
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Ольга Дмитриевна Сенюк
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Норвезькі народні казки». Краткое содержание книги:
Прийшов він до хати, і тоді Пічкур каже:
— Дайте, мамо, й мені харчів на дорогу. Може, я збудую той корабель і отримаю королівну та півкоролівства.
— Оце якраз ти його збудуєш, — відповіла мати. — Той, що ніколи нічого не робив, тільки сидів коло печі й дивився на вогонь. Ні, не дам я тобі ніяких харчів.
Проте материні слова не відбили в Пічкура охоти. Він так довго просив, що нарешті його відпустили. Щоправда, харчів йому не дали путніх, лише два вівсяні коржі і ковток вивітреного пива. З тим Пічкур і пішов з дому.
Під лісом він зустрів того самого старого як світ згорбленого, немічного чоловіка.
— Куди ти йдеш? — питає старий.
— Іду до лісу, може, мені пощастить збудувати такий корабель, що однаково ходить по землі й по воді, — відповів Пічкур. — Бо король оголосив, що за такий корабель віддасть будівникові королівну та півкоролівства.
— А що в тебе в торбині? — спитав старий.
— Та харчі, але дуже вбогі, — відповів він.
— Дай мені попоїсти, і я тобі допоможу, — попросив старий.
— їжте на здоров’я, але не знаю, чи вам смакуватиме, — відповів Пічкур. — Там тільки два вівсяні коржі й ковток вивітреного пива.
— Байдуже, мені все смакуватиме, аби тільки чогось попоїсти. А за те я тобі допоможу.
Попоїв старий, потім підійшов до товстого дуба та й каже:
— Виріж із нього шпугу, тоді приклади її назад на те саме місце. І лягай собі спати.
Пічкур зробив так, як йому наказано, і ліг спати. Спить і чує крізь сон, що хтось рубає, пиляє, теше, струже, але сам він ніяк не може прокинутись. Нарешті старий збудив його. Дивиться хлопець, а поряд із дубом стоїть готовий корабель.
— Тепер сідай на нього і пливи до короля. А дорогою бери на корабель усіх, хто тобі трапиться.
— Я зроблю так, як ви звеліли, — сказав Пічкур, сів на корабель і поплив.
Пливе він, пливе і бачить якогось довготелесого худющого небораку, що лежить під горою і їсть каміння.
— Хто ти такий і чому ти лежиш під горою і їси каміння? — спитав Пічкур.
— Я завжди голодний, тому радий з’їсти навіть каменюку. Візьми мене з собою, може, я десь наїмся.
— Сідай, коли хочеш, місця вистачить, — відповів Пічкур.
Довготелесий сів на корабель і взяв собі на дорогу кілька великих каменів.
Пливуть вони, пливуть, аж бачать — якийсь чоловік сидить на осонні і смокче чопа від діжки.
— Хто ти такий і чому ти смокчеш чопа? — спитав Пічкур.
— О, хто не має діжки, то мусить задовольнитися чопом, — відповів чоловік. — Я завжди такий спраглий, що ніколи не можу напитися досхочу. Візьми мене з собою, може, я десь нап’юся.
— Сідай, коли хочеш, місця вистачить, — відповів Пічкур.
Чоловік сів на корабель і взяв із собою чопа.
Пливуть вони, пливуть, аж бачать — якийсь чоловік приклав до землі вухо й до чогось дослухається.
— Хто ти такий і яка тобі користь із того, що ти лежиш і дослухаєшся до землі? — спитав Пічкур.
— Я дослухаюся до трави, бо чую, як вона росте, — відповів чоловік. — Візьми мене з собою, може, я почую щось цікаве.
— Сідай, коли хочеш, місця вистачить, — відповів Пічкур.
Чоловік сів на корабель, і стало їх четверо.
Пливуть вони, пливуть, аж бачать — якийсь чоловік стоїть і все в щось націлюється.
— Хто ти такий і чому ти все в щось націлюєшся? — спитав Пічкур.
— Я маю такий гострий зір, — відповів чоловік, — що можу пустити стрілу на другий кінець світу і влучити нею в що треба, — відповів чоловік. — Візьми мене з собою, може, я щось гарне встрілю.
— Сідай, коли хочеш, місця вистачить, — відповів Пічкур.
Чоловік сів на корабель, і стало їх п’ятеро.
Пливуть вони, пливуть, аж бачать — якийсь чоловік стрибає дорогою на одній нозі, а до другої прив’язав сімдесятипудовий тягар.
— Хто ти такий і чого ти йдеш на одній нозі, а до другої прив’язав сімдесятипудовий тягар? — спитав Пічкур.
— Я такий легкоступий, що якби йшов обома ногами, то дійшов би на другий кінець світу менш як за п’ять хвилин, — сказав той чоловік. — Візьми мене з собою, може, там трапиться якась тяжка дорога.