![Вогнедан, Повелитель… [uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/no-cover.jpg)
Вогнедан, Повелитель… [uk]
- Автор: Горностаєва Мирослава
- Серия: Елбер #1
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Жанр: Славянское фэнтези
Электронная книга - «Вогнедан, Повелитель… [uk]». Краткое содержание книги:
Десь в далекій — далекій Галактиці є планета Океан... Чимось схожа на нашу... Може суші там поменше, та клімат пом’якше... І люди так само воюють з зажерливими напасниками, захищають рідні оселі, а в скрутну хвилину кличуть Богів на допомогу...
А до одного народу допомога у битві з кочівниками прийшла в досить неочікуваному вигляді. Її, ту поміч, запропонували космічні прибульці з загиблої планети. А взамін попрохали, щоб їм дозволили оселитися на цій землі, і знайти нову вітчизну замість втраченої...
Роман «Вогнедан, Повелитель» оповідає про життя-буття нащадків цих двох рас. Прибульці, вдячні людям за притулок, взяли на себе оборону нової вітчизни від усіх зовнішніх ворогів. І розслабився колись войовничий тубільний народ, розніжився в безпеці... А з Півночі вже йде новий ворог, ще страшніший за попереднього. І врятувати людей та дивних — нащадків прибульців може лише відвага, та віра в те, що дух не вмирає...
Вартислав склав собі таку оповідку, що Вогнедан лише головою покрутив, її почувши. За словами князя Ведангу в хід пішла стара, випробувана ішторнійцями ще в давнину гра… Такі собі лоянські шахи… Спершу провокуються гоніння на мейдистів… Потім серед правлячої родини, або серед знаті знаходять особу, котра прихильна до нового вчення… Оскільки все заборонене приваблює, мейдизм починає потиху поширюватися як серед знаті, так і серед простолюду. Час від часу хтось з вірних від надміру любові до Святого Старця, або за ішторнійські гроші влаштовує якусь веремію, на зразок нападу на капище Бога Грому… Утиск мейдистів не припиняється, але їх стає все більше, і одного дня до влади приходить ота прихильна до мейдизму особа, котра перестає утискувати мейдистів, а починає гоніння на віру пращурів… Вірні Богам, ясна річ, починають оборонятися, спалахує громадянська війна, а за прикордонними вежами вже чатує рятівник — вороже військо, котре правитель-мейдист сам прикличе на свою землю.
— Зараз, — говорив Вартислав, — в цю гру добре навчилися грати й моанці. Згадайте Астеон та Мооз…
Вогнедан кивнув, погоджуючись. Схоже… Дуже схоже… Будь-який правитель, втративши жону і майбутнього спадкоємця від рук прихильників Святого Старця, оголосив би їх поза законом.
— В їхній шаховій партії поки що два ходи, — сказав Повелитель зрештою, — або вони обробляють правителя з найближчими, і їхніми руками приводять країну до руїни, або домагаються зміни династії, і знову ж таки…
— Можливо, ота панна з Зелеміню…, - озвався Вартислав, — це хід з цієї ж гри… Досі П’ять Родів були опорою одне одному…
— Тепер нам що — підозрювати всіх? — спитав Вогнедан різко.
— Ну, — мовив Веданг — старший, — принаймні за князів я ручаюсь… Влад занадто ненавидить мейдистів, Буревій занадто їх зневажає, Володар вважає, що вони відібрали у нього оте його юнацьке захоплення, тобто панну Логін…
— А, так, — згадав Вогнедан, — північанка була мейдисткою і покинула чоловіка, коли той одружився вдруге…
— Я не назвав лише себе, — без усміху мовив Вартислав, — але Дракони…
— Незмінні і вірні, - лагідно сказав Повелитель, — в житті і у смерті.
— Ви і Ельбер — одне, — сказав Веданг, — і тому… Та менше з тим… Єдина особа серед правлячих сімей, котра могла б прийняти мейдизм…
— О, можете не називати, — мовив Вогнедан, — але Лемпарт і Повчання Святого Старця…
— Мій Повелителю, — зітхнув Вартислав, — лише наївні ельберійці на зразок відомого вам добродія Тутовика можуть сприймати оті Повчання дослівно. Замолоду я був у Габідені з посланництвом, і бачив розкіш, якою оточує себе мейдистська знать. А за Повчаннями вона мала б розділити своє майно межи злидарями і вирушити блукати світом. Щодо ж їхнього простолюду, то щирі побожні люди там у меншості… А більшість вважає, що все можна очистити покаянням. Навіть на смертному ложі… Я бачив там страту відомого на весь Ішторн бандита, котрий на своєму віку позбавив життя близько сотні людей. Він так палко каявся, що глядачі розійшлися з площі впевненими в його небесному блаженстві.
— Можливо, варто натякнути князю Володарю, — сказав Вогнедан поміркувавши, — щоб той визначився зі спадкоємцем. Мені здається, Ольг Лларан…
— Здібний юнак, і цілком заслужено…, - погодився Вартислав, — чесно кажучи, я вірив в його перемогу… Надало ж йому потрапити в пару зі срібним Ллєгом, хоч і молодшим. Два роки тому Воїслав теж програв молодому Вигоричу… Срібні завжди добре володіли зброєю. До речі, мій володарю… Вам потрібно кимось замінити загиблого Горича, котрий був родичем вищеназваних срібних. Князь Буревій має можливість віддати до вас у науку послуху наймолодшого онука на ім’я Гострозір Ллєг. У Хмари Вигорича є молодший брат Дощик, котрий вважатиме за честь служити вам… Влад Пард також може прислати до вас молодшого сина Владислава… Опісля вашої сутички з ішторнійцями біля Гарячих Джерел, юний Пард ладен стерпіти навіть науку віршування від такого воїна.
— О, не наважуюсь, — стиха мовив Вогнедан, — до речі, як там Горичі?
— Сприйняли гідно, — сказав Вартислав, — але туга їхня незмірна… На щастя, Світлян не був одинаком, і рід…
— Я поміркую над цим, — сказав Повелитель, — хоча мені тяжко буде бачити поруч з собою іншу… особу. Звісно, років через три Світлян покинув би служити пажем, але його загибель… Я подумаю…
Взимку, перед Сонцестоянням Повелителя навідав Воїслав, котрий перед цим їздив до Гнізда Драконів у коротку відпустку. Побачивши, що Вогнедан і досі не визначився з особою нового пажа, і сказав задоволено: