Вовки Кальї. Темна вежа V
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #5
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб « Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0584-3
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Вовки Кальї. Темна вежа V». Краткое содержание книги:
Коли він зайшов до крамниці, де пахло майже так само, як у Тука, теленькнув дзвіночок. Ліворуч від дверей лежав стосик «Портленд Прес-Геральдз». Побачивши дату на газеті, Каллаген жахнувся. Коли він забирав книжку з публічної бібліотеки (півгодини тому за його внутрішнім годинником, не більше), було двадцять шосте червня. А на газетах стояло вже двадцять сьоме…
Каллаген узяв одну газету, пробіг очима заголовки (повінь у Новому Орлеані, звичний сплеск активності в одержимих думками про смерть кретинів на Близькому Сході) й звернув увагу на ціну: десять центів. Чудово. На здачу з четвертака зразка шістдесят дев'ятого року він зможе купити кусень старої-доброї американської салямі. Продавець привітно дивився, як він наближається до каси.
— Більше нічого? — спитав він.
— Ну, скажу я вам, — мовив Каллаген, — мені б не зашкодило знати, як пройти на пошту, як ви не від того.
Продавець здійняв брови й усміхнувся.
— Чую, ви з наших країв.
— Що, так відчутно? — і собі всміхнувся Каллаген.
— Аха. Пошту найти легко. Пройдете милю цією дорогою, там вам буде пошта. — Слово «дорогою» він вимовив як «дрогою», достоту так, як це зробив би Джеймі Джефордс.
— Дуже добре. А салямі плястерками ви продаєте?
— Я продам її вам так, як ви схочете купити, — приязно відповів продавець. — Літній гість, чи не так? — Ці слова чоловік вимовив з дуже знайомим акцентом. Каллаген так і очікував, що він додасть: «Скажіть, прошу».
— Можна й так сказати, — кивнув Каллаген.
Едді в печері боровся з тихим, але шаленим передзвоном і зазирав у прочинені двері. Каллаген саме йшов сільською дорогою. Щасти йому там. А синочок місіс Дін тимчасом спробує трохи почитати. Холодною і трохи тремтячою рукою він сягнув у книжкову шафу і витяг книгу, що стояла через одну від тієї, яку хтось поставив догори дриґом і яка, безперечно, багато змінила б для нього того дня, якби він узяв саме її. Але натомість йому до рук потрапили «Чотири повісті про Шерлока Голмса». Голмс, іще один великий мудрець і видатний наркаш. Едді розгорнув книгу на «Етюді в багряних тонах» і став читати, час від часу позираючи на скриню, де пульсувала своєю моторошною силою чорна Тринадцятка. Видно було лише вигин кулі. Невдовзі Едді облишив спроби читати й дивився лише на той вигин, як зачарований, не в змозі відвести погляд. Але дзвоники стихали, і то було добре, чи не так? За мить він уже не чув їх взагалі. А ще за мить повз кулі в його вухах просочився голос і до нього заговорив. Едді слухав.
— Вибачте, мем.
— Аха? — Жінці на пошті на вигляд було років п'ятдесят чи трохи більше. Вдягнена в діловий костюм, сиве волосся з бездоганною укладкою.
— Я хотів би залишити листа своїм друзям, — сказав Каллаген. — Вони з Нью-Йорка, найпевніше, отримують у вас пошту до запитання. — В суперечці з Едді Каллаген переконував, що Кельвін Тауер, тікаючи від головорізів, які досі хочуть настромити його голову на палю, не втне такої дурниці, як поява на пошті. Едді нагадав йому, як Тауер трусився над своїми довбаними першовиданнями, і врешті-решт Каллаген погодився пробити цей варіант.
— Літні гості?
— Еге ж, — кивнув Каллаген. — Їх звуть Кельвін Тауер і Аарон Діпно. Я розумію, що такої інформації не дають першому-ліпшому з вулиці, але…
— Ой, ми тут таким не заморочуємося, — сказала вона. — Зараз подивлюся список… до нас так багато люду приїздить між Поминальним днем[57] і Днем праці.[58]
Жінка взяла зі стола планшет із затискачем, до якого було прикріплено три-чотири м'ятих аркуші паперу. Багато імен і прізвищ, написаних від руки. Вона пробігла поглядом перші два аркуші, потім третій.
— Діпно! — сказала вона. — Так, це один. Зараз… пошукаю другого…
— Дякую, не треба. — Враз Каллаген відчув якусь тривогу, неначе в світі за дверима щось пішло не так. Він озирнувся через плече, але побачив лише двері, печеру й Едді, що сидів, схрестивши ноги, і тримав на руках книжку.
— За вами хтось женеться? — всміхнулася дама.
Каллаген розсміявся. Навіть для його власних вух той сміх прозвучав силувано й по-дурному, але жінка нічого не запідозрила.
— А якщо я напишу Ааронові записку й покладу її до конверта з маркою, ви передасте йому, коли зайде? Чи містерові Тауеру.
— Ой, марок не треба, — привітно сказала вона. — Я й так віддам.
57
Відзначається 30 травня в пам’ять про американців, які загинули у війнах.
58
Офіційне робоче свято, відзначається першого понеділка вересня.