Вовки Кальї. Темна вежа V

Ка-тет повільно вирушив назад до клебанії. Усі погляди містечка було звернено до них. Сама смерть їхала на чотирьох конях, що ступали поряд.

— Дорогенький, ти задоволений тим, як усе пройшло? — спитала Сюзанна в Роланда.

— Нормально, — кивнув той і заходився скручувати цигарку.

— А можна й мені цигарку? — ні сіло ні впало спитав Джейк.

Сюзанна глянула на нього шоковано і зацікавлено водночас.

— Прикуси язика, сонце. Тобі ще нема тринадцяти.

— Мій батько почав курити в десять.

— І, передчуваю, зійде в могилу ще до п'ятдесяти, — безжально заявила Сюзанна.

— Невелика втрата, — промимрив Джейк, але тему облишив.

— Як щодо Мії? — спитав Роланд, чиркаючи сірником об ніготь великого пальця. — Вона не показується?

— Якби ви, хлопці, не протуркотіли мені про неї всі вуха, я б і не знала, що така існує.

— А живіт теж не турбує?

— Ні. — Правила брехні в усіх були свої, як здогадувалася Сюзанна. Її власне правило полягало в тому, що брехня має бути якнайкоротшою. Якщо в неї в животі росла дитина… чудовисько… то вона воліла, щоб її друзі почали перейматися через це за тиждень, не раніше. Звісно, якщо вистоять. А наразі не слід їм було знати про перейми, які часом хапали її живіт.

— Тоді все гаразд, — сказав стрілець. Якийсь час вони їхали мовчки, а потім Роланд змінив тему: — Хлопці, сподіваюся, ви вмієте копати. Бо доведеться трохи помахати лопатою.

— Могили? — спитав Едді, не знаючи, жартує стрілець чи говорить серйозно.

— Могили будуть пізніше. — Роланд підвів погляд у небо, але з заходу набігли хмари й украли зірки. — Пам'ятайте лишень, що копають їх переможці.