Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Кирило ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ
Кирило Транквіліон-Ставровецький (? —1646) у 1589— 1592 pp. вчитель львівської братської школи. Сучасники характеризують його як мужа «учешіа в науці письма і язика еллінська і словенська». З 1592 р. він вчителює у віденській братській школі. З подальших 22-х років відомостей про його життя і діяльність немає. У 1614—1615 pp. Кирило — ієромонах, славиться як проповідник, бере участь у виданні Псалтиря (Львів, 1615), друкує у власній похідній друкарні свої книжки «Зерцало богословії» (Почаїв, 1618) і «Євангеліе учительное» (Рахманів, 1619), за які зазнає переслідувань — ортодокси вбачають у них єретичні та прокато-лицькі тенденції. Між 1615 та 1626 pp. Кирило веде мандрівне життя: Львів — Волинь — Замостя. Близько 1626 р. переходить в унію і стає архімандритом чернігівського Єлецького монастиря, захопленого уніатами. 1646 р. в Чернігові виходить у світ «з нової друкарні» Кирила його збірка прозових повчань і віршів «Перло многоцінноє».
Поетичні твори Кирила-Ставровецького вибрано з його збірки прозових статей і віршів повчально-релігійного змісту «Сія книга названная Перло многоцінноє. Составленная трудолюбієм през Кирила Транквіліона і проповідника слова божія, архімандрита чернігівського монастиря Єлецького. Со всею, єже о Христі братією...» (Чернігів, 1646).
Подається за публікацією у кн.: Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. К., 1978.
Предмова до чительник а... — Із примірника Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР,. Ст. II /2556, арк. 1—2 зв. (ненуме-ровані). Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст., с. 231—232.
'«Радуйтеся... і веселітес я».— Пор.: Псалтир, пс. 46, ст. 2; Євангеліє від Матфея, гл. 5, ст. 12.
2 «Возрадовася дух мой о бозі,. спасі моєм».— Євангеліє від Луки, гл. 1, ст. 47.
3 «Радуйтеся о господі, і паки рек у, радуйтес я...» — Послання апостола Павла до филип’ян, гл. 4, ст. 4.
Епіграма («Єсли ту що нестройного поета мудрий обачить...»).—
Із примірника ЦНБ АН УРСР, філія № 1, Д. X 6 /545, арк. З зв. (ненумерова-ний). Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст., с. 233.
1 «І б і дівінум іллюмінаціо, ібі тацет поетарум шкопдаціо» — «Ubi divinum illuminatio, ibi tacet poetarum scondatio» (Де боже сяйво, там змовкає поезія — лат.).
На старо окитний герб ясне освецоних і вельможних їх мил остей княжат Корецьких.— Із примірника Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна, титульний арк. зв.— арк. 2 (ненумеро-ваний). Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст., с. 233.
1 Корецькі — литовсько-білорусько-українсько-польський князівський рід; походив від Дмитра-Буттави Ольгердовича, який одержав від батька в уділ південну частину Волині. Наприкінці XVI ст. покатоличився.
2 Корецький Самуїл Карлович (1621 —1651) —останній представник роду Корецьких.
«Прироження грифа хто хоче познати...» (розвиток похвали князю Самуїлові Корецькому).— Із примірника Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна, арк. 2 (иенумерований). Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст., с. 234.
1 Фізельоги (Фізіологи) — середньовічні збірники статей про природу; в них описувались як реальні, так і казкові істоти та явища в супроводі символічних тлумачень.
Похвала о премудрості т р о я к о й, в о віці сем я в л е н-н о й — фрагмент із примірника ЦНБ, філія № 1, шифр Д. X 6/545, арк. 76 зв. Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст., с. 289—290.
Лікарство ... розкошна к о м того світа правдиво є. Піснь вдячная при банькетах п.анських.— Із примірника Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна, арк. 116—118 зв. Українська поезія. Кінець XIV — початок XVII ст., с. 316—318.
АНОНІМНІ ВІРШІ ПРО ВИЗВОЛЬНУ ВІЙНУ 1648—1654 pp.
«Висипався хміль із міха...». — Подається за публікацією у кн.: Исторические песни малорусского народа с обгяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова, т. II, вьіп. 1. Песни о борьбе с поляками при Богдане Хмельницком. К., 1875, с. 135—136.
1 ... Степа яку-cap аче...— Йдеться про Стефана Потоцького.
2 Ординці — татари з так званої Перекогіської орди, союзники Богдана Хмельницького.
Пісня про М и к о л а я Потоцького і козацькі перемоги. (1. «Глянь, обвернися, стань а задивися, которий маєш много...»;
2. «Он глянув, як звір, внет крикнув, як лев, на жовнірськії слова...»;
3. «Отак пиха наробила лиха коронному Потоцькому...»; 4. «Честь богу, хвала, навіки слава Войську Дніпровому...») — вірші ці є, мабуть, фрагментами окремого твору про перемоги війська, очолюваного Богданом Хмельницьким, в 1648 р. Повністю твір не зберігся. Можливо, це одна з декламацій, якою вітали в’їзд Хмельницького в Київ студенти Києво-Могилянської колегії.