Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
27 ... при церкві Братсько й...— Йдеться про Богоявленську церкву на Подолі, при якій 1588 р. було засновано монастир; 1615 р. він перейшов у відання Київського братства і його почали називати Богопзлен-ським Братським.
23 ... в котроє ся братство зо всім Войськом вп и-с а в...— Йдеться про київське Богоявленське братство, релігійно-національну організацію київського православного населення. Виникло 1615 р. при Київському братському Богоявленському монастирі з метою боротьби проти польської шляхетсько-католицької експансії. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний вписався до нього «з усім Військом Запорозьким», що забезпечило братству політичну вагомість.
29 Видів он іЛьвовськоє братство..., суму значную грошей до братства лекгова в.,.— Йдеться про школу, засновану у 80-х роках XVI ст. при Львівському братстві.
30 Не див, цная малжонк о...— На полі першодруку пояснення: «Апастасія, малжонка його, дому їх милостей панов Повченських», тобто жінка Петра Конашевича-Сагайдачного, що походила з роду Повчанських.
11 Н е с т о р — персонаж грецької міфології, пілоський цар, що відзначався хоробрістю, мудрістю, красномовством і здійснив чимало геройських подвигів: брав участь у битві лапідів з кентаврами, в калідонському полюванні, в поході аргонавтів, у Троянській війні; уславився довголіттям.
32 А х і л л е с (Ахілл) —■ персонаж грецької міфології. Для загартування мати купала Ахілла у водах Стіксу, тримаючи за п’яту, яка зієталася єдиним вразливим місцем на тілі героя; звершивши багато подвигів, Ахілл загинув у Троянській війні від стріли Гектора, що влучила йому в п’яту.
33 А яке — персонаж грецької міфології; відзначався великою силою, високим зростом, хоробрістю. Один з вождів грецького війська у Троянській війні.
34 Г ектор-- персонаж грецької міфології, син троянського царя Пріама. Найвідважніший захисник Трої.
35 Періклес (Перікл; бл. 490—429 до н. е.) —афінський оратор, політичний і військовий діяч.
36 Курціуш (Курцій Марк) —римський герой; серед римського форуму (центральної площі) розверзлася прірва, з якої бурхав огонь; її нічим не могли засипати; аж коли Курцій сам скочив у неї, прірва зімкнулася.
Ахеронт (Ахерон) — за грецькою міфологією, підземна річка, при тока Стіксу; через неї переправляються душі, прямуючи у царство мертвих.
38 Кр ез у с (Крез) — цар Лідії (560—546 до н. е.), що володів величезними багатствами. Під час війни з Кіром його було взято в полон і приречено до спалення на багатті. Перед стратою Крез пригадав слова Солона про те, що за життя нікого не можна назвати щасливим, і заволав: «О Солоне!» Кір, дізнавшись про причину цього вигуку, дав Крезові свободу.
39 Косить она і княжат, споль з їх княгиням и...-На полі першодруку вказівка: «Крольов і цесаров (Захарія, XI)», тобто біблійна Книга пророка Захарії, гл. 11.
40 Вулкан — за римською міфологією, бог вогню і металургії.
41 Кгалсн (Гален Клавдій; 131 — бл. 200) — римський лікар, автор багатьох медичних трактатів, які не втрачали свого значення до кінця XVII сг.
Софроній ПО ЧАСЬКИЙ
Про Софронія Почаського відомо небагато. Не знаємо дат його народження і смерті. Правдоподібно, що вчився він у Київській братській школі
і що саме його згадано між декламаторами віршів Ка.сіяна Саковичи на погреб гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного під іменем Стефана Почаського. Припускають, що Софроній був одним із тих молодих ченців, яких Петро Могила послав удосконалювати освіту за кордон. У 1631 — 1632 pp. бачимо його вчителем риторики і, можливо, поетики у лаврському «гімназіоні», звідки Софроній переходить у Києво-Могилянську колегію. В 1638 р. він стає ректором цієї школи та ігуменом братського Богоявлен-ського монастиря в 40-ві роки — ігуменом Трьохсвятительського монастиря в Яссах, при якому заснував академію.
EYXAPIhTHPION.— Подається за виданням у кн.: Тітов Хв. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в XVI—XVIII вв. Всезбірка передмов до українських стародруків. К., 1924, с. 291—305. (Бібліотека Академії наук СРСР).
‘Петро Могила (1596—1647) — церковний і освітній діяч, письменник — автор богословських і полемічних творів, казань, записів легенд, листів тощо; архімандрит Києво-Печерської лаври (з 1627 p.), митрополит київський і галицький (з 1632 p.), фундатор Києво-Могилян-ської колегії.
2 Гімназіум.— Йдеться про лаврську Могилянську школу, організовану Петром Могилою 1631 р. за західноєвропейським зразком; наступного року вона злилася з київською братською школою, заснованою 1615 p., внаслідок чого виникла Києво-Могилянська колегія.