Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
2 «В гніві не будьте, як сонце заходит ь!» — Пор.: Послання апостола Павла до ефесян, гл. 4, ст. 26: «Гнівайтеся, та не грішіть — сонце нехай не заходить у вашому гніві...».
Якими бували русь і поляки.— Подається у перекладі В. І. Крекотня за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...», с. 527.
1 Письмо — Святе Письмо (Біблія).
Епітафіон гетьманові Івану Брюх о в ецькому («Не-маш в світі статку...»).— Подається за текстом літопису Самійла Величка (див.: Летопись собьітйй в Юго-Западной России в XVII веке. Составил Самоил Величко, бивший канцелярист канцелярии Войска Запорож-ского, 1720. Том второй. Издана Времеиною комиссиею для разбора
древних актов. Т. 2. Пов-Ьствованія літописная о малороссійских и иних отчасти поведеніях собранная и зде описанная. К., 1851, с. 164—
165).
Епітафіон гетьманові Івану Брюховецькому («Іван в сем зложен Брюховецький гробі...»).— Подається за текстом літопису Самійла Величка, с. 165.
Олександр БУЧИНСЬКИИ-ЯСКОЛЬД
Відомостей про життя і діяльність Олександра Бучинського-Яскольда нема. Згадується він двічі у літопису С. Величка (с. 409, 414). Наводимо ці уривки:
«...гди взглядом збурення Чигирина і остатка України [цар турецький] своє Хмельниченкові ознаймив наміреніє, теди таковий от н [ьо] го (яко Александр Бучинський Яскольд в своєм гетьману Самойловичу, року 1678 приписанном, «Чигирин» названном, панегірику свідительствуєт) одержал одвіт...» (С. Величко, с. 409).
«О [...] войськ турецьких под Чигирин виправі, козацьких прешлих незгодах і наступовавшом тогда страху а святительських сього-бочних малоросійських і всього обще духовенства, к тому і всього народа,
0 ізбавленії од того нахождеиія бісурмепського Малія Росії тщательних молебствіях, также о суккурсу в Чигирин од Самойловича-гетьмана посланном, муза поетицькая чрез панегіристу козарського Александра Бу-чинського Яскольда сицевії в панегірику, «Чигирин» названом, співають рифми...» (С. Величко, с. 414).
Ч u г u р u н.— Подається у перекладі з польської В. І. Крекотня за списком у літопису Самійла Величка: Величко С. Летопись собьітий в Юго-Западной России. , т 2, с. 409— 410, 414—418, 434—449.
1 Ч и г и р и и місто на Черкащині, у 1648—1660 рр гетьманська рези денція й адміністративно-політичний центр України, до 1711 р.— полкове місто; в 70-х роках XVII ст. правобережна частина Чигиринського полку була ареною жорстокої боротьби російсько-українських військ проти гетьмана Петра Дорошенка і турецько-татарських завойовників. На 1677, 1678 pp. припадають завойовницькі походи турецько-татарських агресорів під Чигирин. Султанська Туреччина, маючи на меті підкорити Україну, 1677 р. оголосила війну Росії. Воєнний план турків передбачав спершу здобути Чигирин, а потім, посадивши в ньому гетьманом свого ставленика Юрія Хмельницького, розгорнути наступ на Київ і Лівобережну Україну. Влітку 1677 р. 120-тисячне турецько-татарське військо під командуванням ібрагіма-паші підійшло до Чигирина. У тритижневих боях російсько-ук раїнське військо (32 тисячі російських солдатів і близько 25 тисяч україн ських козаків) на чолі з воєводою Григорієм Ромодановським і гетьманом Іваном Самойловичем відбило ворожий напад, завдало противнику значних втрат і змусило його панічно відступити з України. Влітку 1678 р. турецько-татарське 200-тисячне військо під командуванням візира Кара-Мустафи знову рушило на Чигирин. У запеклих боях 120-тисячне російсько-українське військо протягом місяця відбивало шалені атаки напасників і змушене було залишити Чигирин. Та, виснажені боями
1 під ударами запорозьких козаків, очолюваних кошовим Іваном Сірком, завойовники, зруйнувавши місто, відступили з України. Султанському урядові довелося припинити війну й укласти Бахчисарайський мирний договір 1681 р.
2 Хмельниченко Г едео н.— Йдеться про Юрія Хмельницького.
...цесарю п а й я с н і иі и й...— Турецьким султаном у 1648— 1687 pp.
був Магомет IV.
3 Фаетон — за грецькою міфологією, син бога сонця Геліоса; керуючи сонячною колісницею свого батька, не зміг отримати вогненних коней
і запалив небо та землю; щоб запобігти катастрофі, Зевс знищив його
блискавкою.
4 Бич Юпітера — натяк на блискавку, якою Зевс (у римлян Юпітер) знищив Фаетона.
5 ...по Хотині...— Тобто після Хотинської війни 1620—1621 pp.
6 ...щ е цісарські скарб и...— Скарби візантійських імператорів.
7 ...Коиста и т и н і в н о б о ж н и х...— Йдеться про візантійських імператорів.
Гідра — за грецькою міфологією, чудовисько з дев’ятьма головами, убита Гераклом; на місці відрубаної голови у неї виростало дві нові.