Via Combusta, або Випалений шлях
- Автор: Малина Маріанна
- Серия: Фіолетові діти #2
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Країна мрій
- ISBN: 978-617-538-001-7
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Via Combusta, або Випалений шлях». Краткое содержание книги:
Титанік Мислі зупинився перед нами і, не витягуючи руки з-за спини, пильно оглянув стрій. Його погляд ковзнув по мені й зачепився, мов гачком. Обличчя в нього нічогісінько не віддзеркалювало — ні емоцій, ні думок. Одначе його незворушний погляд, що мусолив мене, видавався мені навіть страшнішим за погляд Зарніка. Від Титаніка Мислі тхнуло чимось механічним. Хоча всі його кінцівки були при ньому… Ні, це не був запах мастила чи бензину… Це взагалі був не запах. Це було відчуття… відчуття штучності. Яке тільки нагадувало ледь уловимий присмак заліза на вустах. І воно виникало, коли я торкався чогось невидимого, що огортало його сутність. Все це, вкупі з незворушним поглядом, викликало ні з чим не порівнянну відразу.
Титанік Мислі, завершивши огляд, пригладив рукою рівненько зализане назад, наче приліплене до черепу сіре волосся, кахикнув і почав безбарвним, трохи гнусавим голосом:
— Мене звуть Модест. Я — магістр першого ступеня і навчатиму вас бойовим мистецтвам. Не тим примітивним бійкам, якими забавляються звичайні люди, а справжній майстерності безконтактного бою… — він зробив паузу, мабуть, для того, щоб ми збагнули непересічність події. Потім продовжив гундосити:
— Ви розійдетеся попарно і спробуєте завдати одне одному удари на відстані. Ви можете робити що заманеться, заборонено тільки торкатися одне одного руками.
Модест розбив нас на пари і мене, наче навмисно, поставив навпроти Сірого.
Чапля випнув зуби, став у боксерську стійку і почав підстрибувати, як молодий півник, та боксувати в мій бік. Я гадки не мав, що робити у відповідь. І тут Сірий, скориставшись тим, що Титанік Мислі вже відійшов, заїхав мені у вухо. Дуже навіть контактно. У мене від несподіванки та від його підступності аж подих перехопило. Та відповісти довгоносику я не встиг, Модест уже розвернувся і, побачивши мою червону пику, повільно проходячи повз нас, незворушно кинув:
— Тупіших учнів я ще не бачив… Відстань між вами повинна бути такою, щоб неможливо було діткнутися руками!
Сірий, почувши це, єхидно оскалився і швиденько відплигнув подалі. Він роздув мордяку, продовжуючи підплигувати — так він намагався подіяти на мене з відстані. Коли Титанік Мислі знову відійшов, я покрутив пальцем біля скроні, красномовно дивлячись на Чаплю. Андрон стиха гигикнув. Сірий почервонів, наче буряк, невпевнено підплигнувши ще декілька разів.
Я озирнувся, всі інші теж надимали мармизи, але ні в кого нічого не виходило.
Походивши поміж нас хвилин десять і насолодившись нашим безсиллям, Модест намалював на обличчі щось по типу посмішки і заявив:
— Як бачите, ви — повні нездари!
Оскільки ніхто йому особливо не заперечував, Титанік Мислі вказав на Андрона і звелів:
— Підійди.
Він поставив Андрона навпроти себе і пояснив:
— Для атаки в стилі «сокира» треба надати передній частині вашої аури форму леза. Задача — розтяти поле супротивника, — Модест долонею розсік повітря біля Андрона, немов перехрещуючи його, — і завдати йому енергетичного удару в сонячне сплетіння.
Він указав жестом на середину грудної клітки Андрона і провадив:
— Зустрічні удари гаситимуться, ковзаючи обабіч леза. А тепер дивіться!
В очах Модеста промайнув хижий блиск, від нього метнулася ледь помітна сіра тінь — і за секунду беззахисний Андрон схопившись за груди завалився на підлогу. Модест байдуже переступив через виючого від болю Андрона і незворушно вів далі:
— Для атаки в стилі «всмоктувач» надайте вашій аурі форму кулі. Своїм полем необхідно ввібрати в себе енергію від ударів супротивника. В результаті супротивник слабшає, а ви набираєте силу.
Я смикнувся, щоб допомогти Андрону підвестися.
— Куди?! — прошипів Модест, і я відчув, як моє горло стиснула невидима удавка, підняла над землею і шварконула об землю поряд з Андроном.
Сірий і декілька хлопців захихотіли
— Ця атака має назву «Спрут», з аури треба простягнути щупальця і стиснути чутливі місця супротивника, — презирливо пояснив Модест.
З тої хвилини я зненавидів Титаніка Мислі остаточно. Моєму відносно спокійному тоскному життю прийшов кінець.
15
Коли в тебе з’являється могутній персональний ворог, ти робишся сильнішим. Я і раніше ненавидів усю цю табірну систему, але тепер моя ненависть набула чітких рис. Вона виплавилася й загартувалася в протистоянні з Модестом і перетворилася на мою єдину зброю. Я черпав у ній силу, і вона давала мені натхнення.