Трансгалактичний розвідник
- Автор: Брошкевич Ежи
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: Видавництво дитячої літератури “Веселка”
- Переводчик: Ростислав Дуб
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Трансгалактичний розвідник». Краткое содержание книги:
Минає 862 рік Нової Космічної Ери, тобто 862 рік, відколи люди вперше ступили на поверхню Марса. За цей час вони освоїли всі планети сонячної системи — упоралися і з пустелями Марса, і з формаліновими болотами Венери, і з бурями Нептуна, і з надмірною радіацією Сатурна. Тепер людству стала тісна сонячна система, як колись стала тісна Земля. І ось екіпаж сміливців на штучній механопланеті вирушає за межі сонячної системи — в сузір’я Центавра…
Запрошуємо вас, діти, хоч заочно стати учасниками цієї подорожі — ви будете свідками багатьох цікавих і незвичайних пригод.
На екрані з’явилися числа: 138, 71, 68. Отже, до тієї миті, про яку казав Майк, залишилося ще сто тридцять вісім хвилин сімдесят одна і шістдесят вісім сотих секунди.
“Як мало”, — подумала Алька.
“Як багато”, — подумав Йон.
— Тоді, — сказав Майк, — ви будете ось тут.
Маленька плямка “Розвідника” пересунулась до того місця, де серед метеорових цяток Чорної Ріки видніли дві світлі рисочки: “Альфа” й “Бета”.
— Тепер збільшимо, — наказав Майк.
Супер збільшив ту частину схеми, на якій видно було “Розвідника” і обидва космольоти в метеорній лавині.
Майк трохи відступив і рукою запросив Назима.
— А тепер слово має Назим, — сказав він, даючи місце найвідважнішому з людей.
Той найвідважніший зовсім не був схожий на героя: чи то людина, чи стара ворона з великим носом і хитрими очима.
— Отже, — мовив Назим, — тепер ваша черга. Маєте зробити невеличку справу. Одне з вас мусить у певному місці скерувати “Розвідника” на Чорну Ріку й відкрити вогонь з усієї артилерії корабля, щоб прорубати в потоці борозну на п’ятсот кілометрів завглибшки.
— Зовсім дрібниця, — буркнув Алик.
— А решта двоє, — вів далі Назим, примруживши витрішкуваті, але дуже розумні очі, — мають вилетіти до цього місця, — він показав на карті місце набагато вище під двох світлих рисочок, — і робити те, що робила “Бета”.
— Датися, щоб нас захопив потік? — спитав Йон.
— Авжеж, — мовив Назим. — А тоді, досягнувши по інерції “Альфи” й “Бети”, повним вогнем пробивати дорогу. Ваш вогонь зустрінеться з вогнем “Розвідника”, і вихід буде відкритий. Після того, якщо навіть у “Альфи” й “Бети” пошкоджені механізми і вони не можуть летіти, “Розвідник” сам витягне їх з Чорної Ріки штучним полем притягання.
— Це все? — спитав Алик.
— Так.
Алик гірко усміхнувся:
— Таки справді дрібниця.
— Алику! — докірливо мовила йому сестра. Потім підійшла до екрана:
— Все це замість нас робитимуть автомати?
— Так, — відповів пілот. — Коли…
— Що коли? — спитала дівчина.
— Коли не виявиться, — відповів замість Назима Йон, — що Чорна Ріка перешкодить їхній роботі. Тоді доведеться самим і керувати, й стріляти. Так чи ні?
— Так, — відповіли всі троє з Головної Бази.
— Тоді в нас шансів не більше як один до мільйона.
— Ні, — заперечив Назим.
Йон глянув на Альку та Алика і пересміхнувся з ними. Вони чудово розуміли одне одного. “Ми не зупинимось ні перед чим, — говорив їхній погляд, — але тепер знаємо й інше: що не переживемо цього дня. А наші батьки і решта екіпажу?” То була найболючіша думка. Як її збороти?
— Ні! — так щиро й гаряче сказав Назим, наче підслухав їхні думки. — Ви помиляєтесь.
— Чому? — спитав Алик.
Він усе ще боявся, що ці люди з Бази делікатно приховують від них правду. Але водночас у ньому вже народжувалася слабка надія.
— Річ у тім, — мовив Назим, — що ми перевірили ваші оцінки з авіації і космонавтики. Алька і Йон мають чудові оцінки, що свідчать про їхній хист. У Алика успіхи гірші, він не полетить. Залишиться на “Розвіднику” і буде тільки стріляти. Загалом… всі маєте шанси.
Алька кивнула головою.
— Розумію. А скільки ж ви шансів нам даєте, коли відмовить автоматичне управління?
Назим глянув на Майка. Той розвів руками, наче хотів сказати: “Нічого не вдієш, кажи правду”.
— У кожному разі, — мовив Назим, — не менше ніж вісімнадцять.
— Вісімнадцять на сто? — спитав Робик.
— Цить, Робику, — буркнув Йон.
— Дякую вам, Назиме, — сказала Алька. — Бачу, що нарешті все починає прояснюватися.
— На випадок перешкод будете працювати згідно докладного погодинного плану. Погодьте свої дії на кожну секунду… і хай вам щастить.
— І що? — спитав Алик.
Назим раптом збентежено усміхнувся.
— Хай вам щастить! Тобто: до роботи.
— Ага.
— Все це добре, — сказав Йон, — але ми не вміємо стріляти.
Це розвеселило Назима. Він потер руки, наче вони йому змерзли.
— Ми маємо ще дві години, — сказав він. — Зараз почнемо вчитися.
— Що?! — скрикнув Алик.
— А що ж тут такого? — здивувалась Алька.
— Він не любить учитися під час канікул, — сказав Йон.
Назим засміявся:
— Любі мої, це справа дуже проста. Кожен з вас прогляне спеціальний навчальний візіофільм. “Розвідник” постачить вам три мішені.
— Так, — сказав голос Пеера.
— Переглядаючи візіофільм, ви одночасно стрілятимете в мішені. Увага, “Розвіднику!”