Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Историческая проза » Чому дзвенять цикади
Чому дзвенять цикади - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Чому дзвенять цикади

Электронная книга - «Чому дзвенять цикади». Краткое содержание книги:

Спокусившись обіцянками царської Росії, на Миколаївщину з Німеччини переїхала родина лютеран. Разом з іншими емігрантами переселенці заклали колонію Карлсруе, що перетворилася на заможне село. З собою родина привезла коштовну реліквію — вівтарний хрест, за яким згодом полюватиме поплічник фашистів. З початком Першої світової війни прикордонні землі було вирішено зачистити від етнічних німців, а їхнє майно продати за безцінь. Від колишньої пишноти Карлсруе не залишилося й сліду. А після Другої світової німців в колонії майже не лишилося. З численної колись родини дивом вижив один єдиний нащадок. Дивом чи його врятувала замурована в бурштині цикада?
1 ... 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ... 48
Перейти на страницу:

В цей час з двору зайшла Емма з мискою городини. Увага Федора перемкнулася з брата на сестру:

— А чи не заслати мені сватів до привабливої сусідки?

Емма відрубала:

— Вуса відрости спочатку.

Федір почервонів, насупив брови й ображено прошепотів під носа:

— Нічого, я дочекаюся свого часу!

Франц доброзичливо сказав:

— Та не звертай уваги! Вона у нас така! Гоноровита. То що, підеш зі мною до катакомб?

Обличчя Федора знов набуло зацікавленого вигляду:

— Так! Звісно, так.

Отож наступного дня хлопці лізли одним вузеньким проходом, бо інакшого шляху до колишньої схованки церковних реліквій Франц не знав.

В одному найбільш вузькому місті Франц «заспокоїв» супутника:

— Тут подекуди ходи пообвалювалися, то їх позасипали. Ото ж сюди припинили лазити навіть хлопчаки.

— А раніше лазили?

— А як же! В піратів грали, скарби шукали.

Федір зацікавився:

– І що, знаходили?

— Дрібнички знаходили. Так, поодинокі царські монети, наприклад. А то навіть турецькі. Заіржавілу зброю. Але про величенький скарб я не чув.

Федір не заспокоювався:

— Може, як слід не шукали?

— Ще і як шукали! Адже церковне золото десь то має бути! Як у нас в околі всіх пасторів позаарештовували, то як не допитували — вони не зізналися, де заховано скарб. Шукати шукали. Та де там! Кажуть же, скарб лежить саме там, де його ніхто не шукає.

Федора ця тема, схоже, неабияк зацікавила:

— А як ти запам’ятовуєш, куди йти? Позначки робиш чи кроки рахуєш?

— Е, ні! Як не можеш орієнтуватися під землею, то ніякі позначки не допоможуть. Без позначок можна заблукати практично одразу.

— А все ж таки! Як, наприклад, було б знайти криївку, до якої ти мене ведеш?

Франц без хизування пояснив:

— Та кожен собі сам надумує засіб, як запам’ятати. Я беру свій рік народження, 1926. Парні числа — повертаю праворуч, непарні — ліворуч. Як раз чотири рази трапляється розгалуження.

— А якби було б три розгалуження чи більше?

— Щось інше надумав би.

Федір ніяк не міг вгамуватися.

— А як світло згасне?

— Звісно, як залишається замало свічок, можна і в темряві деякий час йти. Одною рукою тримаєшся стіни, а іншу витягуєш вперед, аби головою не забитися. Але все одно це тільки для того, хто знає підземелля як власну кімнату.

Якийсь час хлопчаки чи то йшли, чи то повзли мовчки. Нарешті вийшли до невеличкої площадки, на якій хоч змогли випростатися. Тунель йшов кудись далі.

Франц сказав:

— Все, прийшли! Це криївка ще з давніх-давен, — показав на невеличку порожнину в стіні. Поряд валялася вапняна брила як раз по розміру порожнини. — Отут мої рідні й переховували церковні скарби. Зараз вже нема чого ховати, тільки Євангеліє та вівтарний хрест і залишилися.

Федір повів украдливо:

— Слухай-но, Франце! А ти бодай не замислювався, чому це ви повинні критися і як цьому зарадити?

— Ти це про що?

— А що було б, аби теперішню владу змінити?

Франц чи не зрозумів:

— Та чого б? Це ж наша влада, народна! Все для людей. Де ж простій людині буде краще?

Федір пирхнув:

— Для людей! Отакої! — Та далі розмову не подовжив. А подумки собі промовив: «Ні, цей нам ніяк не принадиться! Сам же собі суперечить! Тут тобі: забрали всі реліквії, притискають віруючих. І поряд: все для людей. Вміють же Совєти мозки людям виполіскувати!».

3

Друга світова війна до Степового підкралася здалеку. Підкралася повільно, але невідворотно.

Спочатку була Іспанія. Незрозумілі слова: в Іспанії націоналісти вчинили заколот проти республіканців[22]. І ще: диктатор, генерал Франко, інтербригада. Хто там перед ким був винний, на чиєму боці правда? На тому мало хто знався.

Потім були Хасан[23] і Халхін-Гол[24]. То занадто далеко. А от Бессарабія[25] була майже поруч — всього сто сорок кілометрів від Миколаєва.

Потім почали чим швидше вивозити німецьке населення вглиб країни. Але нацистські війська просувалися так швидко, що всіх українських німців вивезти не встигли.

І зрештою війна прийшла просто на поріг.

В серпні 1941-го повз Степове йшли змарнілі червоноармійці. Похмурий вигляд промовляв сам за себе, але місцеві мешканці однаково питали, чи не здадуть солдати село?

Ульмани теж вибігли з хати і вишикувалися понад парканом, спостерігаючи цю сумну ходу.

Вольдемар звернувся до Фріди:

— Що ж воно буде? Що ж буде?! Раненько ми тішились, що нас не встигли до Казахстану відправити, як інших німців. А тепер хто ми? І чужим не свої, і своїм чужі. Софійка он, молодша, й мови нашої як слід не знає.

вернуться

22

Громадянська війна в Іспанії (липень 1936 — березень 1939). Конфлікт між Другою Іспанською Республікою в особі іспанського уряду Народного фронту і опозиційної їй іспанської військово-націоналістичної диктатурою під проводом генерала Франсіско Франко, в результаті якого була ліквідована Іспанська республіка і повалено республіканський уряд, користувалося підтримкою СРСР.

вернуться

23

Бої на озері Хасан (29 липня 1938 — 11 серпня 1938) виникли із-за взаємних претензій СРСР і залежної від Японії держави Маньчжоу-го на одну і ту ж прикордонну територію.

вернуться

24

Неоголошений локальний збройний конфлікт, що тривав з весни по осінь 1939 року у ріки Халхін-Гол на території Монголії недалеко від кордону з Маньчжоу-го між СРСР, МНР з одного боку і Японською імперією і Маньчжоу-го з іншого.

вернуться

25

Бессарабсько-Буковинський похід (28 червня — 3 липня 1940) — військова операція, яка була проведена Червоною армією з метою примусової передачі Румунією Бессарабії та Північної Буковини (раніше захоплених Румунією в УНР) до складу СРСР.

1 ... 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ... 48
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)