Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
Д о р о т і. Добрий вечір, коханий.
Філіп. Добрий вечір. То як ти?
Д о р о т і. Дуже добре, а тепер — іще краще, бо ти зі мною. Де ти був? Ти звечора так і не повернувся додому. Ох, яка я рада, що ти прийшов.
Філіп. У тебе знайдеться щось випити?
Д о р о т і. Знайдеться, любий. (Наливає йому віскі й розбавляє водою).
В сусідній кімнаті Макс сидить у кріслі, втупившись очима в електричний камін.
Де ти був, Філіпе?
Філіп. Та в різних місцях. Збирав новини.
Д о р о т і. І які вони — добрі?
Філіп. Деякі добрі. Деякі — не дуже. Порівну і того, і того. Д о р о т і. І сьогодні тобі вже не треба нікуди йти?
Філіп. Не знаю.
Д о р о т і. Філіпе, коханий, що сталось?
Ф і л і п. Нічого не сталось.
Дороті. Філіпе, давай поїдемо звідси. Мені тут уже нема чого робити. Я відіслала три статті. Давай поїдемо куди-небудь під Сен-Тропез — сезон дощів ще не почався, а публіка вже роз'їхалася, там буде так чудово. А потім можна податися в гори, покататися на лижах.
Ф і л і п (люто). Так, а потім до Єгипту, а потім тішитися коханням по всіх готелях світу й тисячу разів протягом трьох років прокидатися погожого ранку й снідати в ліжку — а може, тільки дев'яносто разів протягом трьох місяців — залежно від того, скільки часу мине, перше ніж я набридну тобі чи ти — мені. І ми не будемо думати ні про що, крім розваг. Ми наймемо номер у «Крійоні» чи «Рітці», і восени, коли з дерев у Бу-лонському лісі опаде листя й стане вітряно й холбдно, ми будемо їздити до Отейля на іподром, і грітися коло великих жаровень за трибунами, й дивитись, як коні стрибають через водяний рів і долають живопліт і кам'яний бар'єр. Так-так. А потім коктейль із шампанським у барі й назад, до міста — обідати у Ларю. А на суботу й неділю їздити в Солонь стріляти фазанів. Так-так, чудово. А потім злітати в Найробі й посидіти після сафарі в старому «Матайга-клубі», а навесні на тиждень-два у Штати— половити лосося. Так-так, чудово. І щоночі вдвох у ліжку. Чудово, га?
Дороті. Ох, любий, просто казково! Невже в тебе так багато грошей?
Ф і л і п. Було багато. Поки не пішов на цю роботу.
Дороті. А крім усіх тих місць, ми можемо побувати ще й у Сен-Моріці?
Ф і л і п. Сен-Моріц? Який несмак! Ти хочеш сказати, в Кітц-бюгелі. Сен-Моріц уподобали собі люди на зразок Майкла Ар-лена.
Дороті. Але тобі зовсім не обов'язково з ними знатися, любий. Ти можеш триматися осторонь від Майкла Арлена. А ми справді побуваємо скрізь, де ти сказав?
Ф і л і п. А ти хочеш?
Дороті. Ох, любий!
Філіп. А хочеш якось восени з'їздити ще й до Угорщини? Там можна за невеликі гроші найняти садибу, жити на всьому готовому й платити лише за те, що ти вполював. А на приду-найській рівнині водиться безліч гусей. А ти бувала в Ламу, де такий довгий білий пляж, і на березі на боці лежать рибальські човни, й пальми вночі шепочуться під вітром? Або в Малін-ді, де можна займатися серфінгом, і де дме північно-східний мусон, такий прохолодний і свіжий, і вночі не потрібні ні простирадла, ні піжами. Тобі сподобалося б у Малінді.
Д о р о т і. Авжеж, сподобалося б, Філіпе.
Філіп. А чи бувала ти коли-небудь на суботніх танцях у Гавані, в Сан-Сусі, на майдані під королівськими пальмами? Вони сірі й здіймаються, мов колони, й цілу ніч там грають у кості чи в рулетку, а вранці їдуть снідати до Хайманітас. І всі там одне одного знають, і всім весело і приємно.
Д о р о т і. І ми поїдемо туди?
Філіп. Ні.
Д о р о т і. Чому, Філіпе?
Філіп. Ми нікуди не поїдемо.
Д о р о т і. Чому ж, любий?.
Філіп. Ти можеш їхати, коли хочеш. Я складу для тебе маршрут.
Д о р о т і. Але чому ми на можемо поїхати вдвох?
Філіп. Ти можеш їхати. А я вже скрізь там побував, і все це вже лишилося позаду. Туди, куди я їздитиму тепер, я їздитиму сам або з тими, хто має зі мною спільну мету.
Д о р о т і. А мені туди не можна поїхати?
Філіп. Ні.
Д о р о т і. А чому не можна? Я б навчилась усього, чого треба, і я не боюсь.
Філіп. По-перше, тому, що я сам ще не знаю, куди маю їхати. А по-друге, тому, що я не візьму тебе з собою.
Д о р о т і. Чому?
Філіп. Бо від тебе нема ніякої користі. Ти темна, ти дурна, ти ледача й ти ні до чого не здатна.
Д о р о т і. Щодо іншого, може, ти й маєш рацію. Але не кажи, що я ні до чого не здатна.
Філіп. А до чого ж ти здатна?
Д о р о т і. Ти сам знаєш — мав би знати. (Плаче).
Філіп. А, ти про це.
Д о р о т і. Воно так мало для тебе важить?
Філіп. Це річ, за яку не слід платити надто дорого.
Д о р о т і. То я, виходить, річ?
Філіп. Так, і дуже гарна річ. У мене зроду не було кращої.
Д о р о т і. Гаразд. Я рада, що ти це сказав. І я дуже рада, що зараз день. А тепер забирайся звідси. Зухвалий, зухвалий п'яниця. Нікчемний, пустопорожній, безсовісний хвалько. Це ти річ, а не я. Тобі не спадало на думку, що сам ти — річ? Річ, за яку не слід платити надто дорого?