Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
Вартовий. Ану, вимкни фари!
Світло фар б'є йому просто в очі.
(Бере гвинтівку напереваги й клацає затвором). Вимкни фари, чуєш?
Він каже це повільно, чітко й погрозливо; ясно, що він зараз вистрелить. Фари гаснуть, і зліва, звідти, де, очевидно, зупинився автомобіль, на сцену виходять троє чоловіків; двоє в офіцерській формі, один високий і дебелий, другий досить худорлявий, чепурний, в кавалерійських чоботях, що виблискують у світлі кишенькового ліхтаря, яким присвічує собі дебелий. Третій — цивільний. Вони переходять сцену й наближаються до драбини.
(Проказує першу половину пароля). Перемогу…
Худорлявий офіцер (недбало, зверхньо). Здобуде гідний.
Вартовий. Проходьте.
Худорлявий офіцер (цивільному). Доведеться піднятися цією драбиною.
Цивільний. Я вже тут бував.
Всі троє вилазять нагору драбиною. Другий вартовий, побачивши знаки розрізнення на кашкеті високого дебелого офіцера, виструнчується. Зв'язківці не підводяться з-за столу. Дебелий офіцер підходить до столу; за ним ідуть цивільний
і офіцер у блискучих чоботях, очевидно, ад'ютант.
Дебелий офіцер. А ці зв'язківці що ж?
Ад'ютант (зв'язківцям). Ану, встати! Струнко! Це ще таке, га?
Зв'язківці втомлено підводяться й виструнчуються.
Вільно!
Зв'язківці сідають. Дебелий офіцер вивчає карту. Цивільний зазирає в далекомір, але нічого не бачить у темряві.
Цивільний. Початок обстрілу призначено на дванадцяту? Ад'ютант (звертаючись до дебелого офіцера). Коли почнеться артналіт, пане генерал?
Генерал (говорить з німецьким акцентом). Припиніть ці розмофи.
Ад'ютант. Вибачте, пане генерал. Може, бажаєте переглянути накази? (Подає генералові стос надрукованих на машинці й скріплених разом наказів).
Генерал (бере їх, переглядає й повертає ад’ютантові. Гортанним голосом). Мені фсе це відомо. Я сам фсе це цисаф.
Ад'ютант. Так точно, пане генерал. Я гадав, може, ви побажаєте перевірити їх.
Генерал. Я їх перевіриф.
Один з телефонів дзвонить. Зв'язківець, що сидить за столом, бере трубку й слухає.
Зв'язківець. Так. Ні. Так. Зараз. (Киває генералові). Вас, пане генерал.
Генерал (бере трубку). Слухаю. Так. Саме так. Що у вас в голові, га? Як наказано. Залпами означає залпами. (Кладе трубку й дивиться на годинник. Ад'ютантові). Скільки на вашому?
Ад'ютант. За хвилину дванадцята, пане генерал.
Генерал. Довкола самі йолопи. Як можна командувати там, де немає ніякої дисципліни? Зв'язківці не підводяться, коли заходить генерал. Командирам батарей треба розтлумачувати накази. Котра на вашому, кажете?
Ад'ютант (дивиться на годинник). За тридцять секунд дванадцята, пане генерал.
Зв'язківець. З бригади дзвонили шість разів, пане генерал.
Генерал (запалюючи сигару). Котра година?
Ад'ютант. За п'ятнадцять, пане генерал.
Генерал. Що — за п'ятнадцять?
Ад'ютант. За п'ятнадцять секунд дванадцята, пане генерал.
В цю мить починається канонада. Тут вона звучить не так, як там, де падають снаряди. Спочатку чути лунке, розложисте «бум-бум-бум», немов удари литавр перед мікрофоном, а потім «хвіть, хвіть, хвіть, хвіть, шурх, шурх, шурх, шурх, шурх… шурх» — політ снаряда й далекий вибух. Ще одна батарея відкриває вогонь, вона розташована ближче, й залпи її гучніші, й ось по всій лінії фронту гуркочуть лункі, часті залпи, й снаряди, віддаляючись, із стугоном роздирають повітря. Крізь відчинене вікно видно тепер обриси Мадріда, освітлювані спалахами вибухів. Генерал стоїть біля далекоміра. Цивільний — біля стереотруби. Ад'ютант дивиться з-за плеча цивільного.
Цивільний. Господи, яка краса!
Ад'ютант. Сьогодні миїх добре поколошкаємо. Марксистська наволоч. Так їх, нехай дохнуть у своїх норах.
Цивільний. Дивишся — і серце радіє.
Генерал. Ви задоволені?
Він питає це, не відриваючись від окуляра.
Цивільний. Яв захваті! Скільки це триватиме? Генерал. Ми обстрілюємо їх годину. Потім десять хвилин перерви. Потім ще п'ятнадцять хвилин.
Цивільний. Сподіваюся, жоден снаряд не влучить у квартал Саламанка? Адже там зосереджені майже всі наші люди. Генерал. Без цього, певно, не обійдеться.
Цивільний. Чому?
Г е н е р а л. Помилки іспанських батарей.
Цивільний. Чому саме іспанських?
Генерал. Бо іспанські стріляють не так влучно, як наші.