ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Наступні кілька років усі ключові фігури адміністрації Буша повторювали ці страшні попередження в кожній своїй промові. Особлива слідча група Комітету нагляду й урядових реформ Білого дому під керівництвом Генрі Уоксмена підготувала звіт щодо публічних заяв адміністрації Буша щодо Іраку. Вона провела аналіз усіх заяв Буша, Чейні, Рамсфелда, держсекретаря Коліна Пауелла та радника з питань національної безпеки Кондолізи Райс. Згідно з цим звітом під час 125 публічних виступів ці п’ятеро зробили 237 «неправдивих і оманливих» заяв про іракську загрозу — в середньому по 50 на кожного. Станом на вересень 2002 року, до першої річниці теракту 11 вересня, адміністрація Буша, згідно з цим звітом, зробила майже 50 оманливих і помилкових публічних заяв[497].
У своїй чудовій книжці «Доктрина одного відсотка» лауреат Пулітцерівської премії письменник Рон Зюскінд вказує, що основи висунутої адміністрацією Буша ідеї війни з тероризмом були закладені в заяві Чейні, зробленій відразу після 11 вересня. Чейні сказав: «Якщо є хоча б один відсоток імовірності, що пакистанські вчені допомагають Аль-Каїді створювати або виробляти ядерну зброю, ми маємо розглядати це як незаперечний факт і відповідно реагувати. Питання не в доказах... а в нашій реакції». Зюскінд пише: «Отже, все було сказано: це був стандарт дій, який формував події і реакції адміністрації впродовж кількох наступних років». Далі він зазначає, що, на жаль, неповороткий федеральний уряд не здатний ефективно діяти в нових умовах, наприклад, пов’язаних з війною з тероризмом, в умовах когнітивного дисонансу, викликаного непередбаченими заколотами і повстаннями підкорених народів[498].
Ще один метод насадження страху можна побачити в політизації системи сповіщення про загрозу тероризму (заснованої на колірному коді), розробленої міністерством національної безпеки США адміністрації Буша. Ймовірно, початкове призначення цієї системи полягало в тому, щоб забезпечити мобілізацію громадян і готовність діяти у випадку реальної загрози. Це є завдання будь-яких систем сповіщення. Проте з часом ці розмиті сповіщення не мали ніякої корисної інформації для громадян. Якщо нас попереджають про ураган, то рекомендують евакуюватися; якщо попереджають про торнадо, ми знаємо, що потрібно відправитися в укриття; але попереджаючи щодо терористичних атак, які можуть статися коли-небудь, де-небудь, нам радять просто «бути обережними», і, звичайно, займатися звичайними справами. Жодна з цих численних загроз так і не виправдалася. Але після того, як всі ці численні тривоги закінчувалися нічим, не було ніяких пояснень чи коментарів для громадян країни, хоча, як повідомлялося, інформація про загрозу надходила з «надійних джерел». Мобілізація національних сил для кожного підвищення рівня загрози коштує як мінімум мільярд доларів щомісяця і викликає у населення невиправдані тривогу і стрес. До того ж демонстрація в пресі колірних кодів рівнів загрози виявилася радше не надійною системою оповіщення, а надзвичайно дорогим способом лякати американців терористами, при відсутності реальних терористичних актів.
Французький філософ-екзистенціаліст і письменник Альбер Камю писав, що страх — це метод. Терор вселяє страх, а страх заважає людям раціонально мислити. Він змушує нас створювати абстрактні образи ворогів, терористів, повстанців, які нам загрожують і яких відповідно потрібно знищити. Як тільки ми починаємо сприймати інших людей як певні абстрактні сутності, вони перетворюються на «ворогів», і навіть у дуже мирних людей прокидаються примітивні імпульси вбивати і катувати[499].
Я вважаю ці «фантомні тривоги» неефективним і небезпечним методом. Однак заяви про «загрозу національній безпеці» збільшували рейтинг Буша[500]. У підсумку, викликаючи і підтримуючи страх перед «ворогом на вході», адміністрація Буша змогла перетворити президента на всемогутнього головнокомандувача держави, яка перебуває у стані війни.
Назвавши себе «головнокомандувачем» і отримавши від конгресу надзвичайно широкі повноваження, президент Буш разом зі своїми радниками повірили, що вони стоять вище державного і міжнародного права, і тому будь-яка політика законна — просто тому, що її можна виправдати згідно з новою офіційною юридичною інтерпретацією. Насіння зла, яке дало рясні плоди у похмурій в’язниці Абу-Ґрейб, було посіяне адміністрацією Буша у створеному нею диявольському трикутнику «загрози національній безпеці», страхів та безпорадності громадян і допитів з тортурами, заради перемоги у війні з тероризмом.
497
«Iraq on the Record: The Bush Administration’s Public Statements on Iraq,» підготовлено House of Representatives Committee on Government Reform—Minority Staffs Special Investigations Division, 16 березня, 2004, доступне: http://downingstreetmemo.com/docs/iraq_on_the_record.pdf
498
Ron Suskind, «The One Percent Doctrine: Deep Inside America’s Pursuit of Its Enemies Since 9/11» (NewYork: Simon & Schuster, 2006).—C. 10.
499
AdamGopnik, «Read It and Weep,» The New Yorker, 28 серпня 2006 року.— C. 21-22.
500
Philip Zimbardo and Bruce Kluger. «Phantom Menace: Is Washington Terrorizing Us More than Al Qaeda?» Psychology Today, 2003, 34-36; Rose McDermott and Philip Zimbardo, «The Politics of Fear: The Psychology of Terror Alerts,» in Psychology and Terrorism, eds. B. Bonger, L. M. Brown, L. Beutler, J. Breckenridge, and Philip Zimbardo (New York: Oxford University Press, 2006), стор. 357-70.