ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
На мій погляд, програми «аутсорсингу» тортур не вказують на те, що співробітники ЦРУ і військової розвідки не хотіли катувати ув’язнених, а на те, що, на їхнею думку, тюремники в цих країнах вміють робити це краще. Адже вони удосконалювали методи «допитів третього ступеня» набагато довше, ніж американці. Я навів тут лише кілька прикладів зловживань, яким піддавалися затримані в американських військових в’язницях. Насправді їх було набагато більше. Всі ці дані спростовують заяви державної адміністрації США, що зловживання і тортури не були «систематичними».
Розтини трупів і висновки про смерть затриманих, зроблені у військових в’язницях в Іраку і Афганістані, свідчать: майже половина з 44 зареєстрованих смертних випадків сталася під час або після допитів з участю «морських котиків», агентів військової розвідки чи ЦРУ. Смерть наставала внаслідок застосування жорстоких методів допиту: все ті ж капюшони, кляпи в роті, удушення, удари об тверді предмети, занурення голови у воду, позбавлення сну і вплив екстремальних температур. Керівник Американського союзу цивільних свобод Ентоні Ромеро пояснює: «Немає жодних сумнівів у тому, що допити приводили до смертельних випадків. Високопоставлені посадові особи, які знали про тортури, доклали до них руку, вони створили і схвалили цю політику і мають бути притягнуті до відповідальності»[494].
ЧИМРАЗ ВИЩЕ: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДІКА ЧЕЙНІ І ДЖОРДЖА БУША
Після того, як були оприлюднені фотографії [Абу-Ґрейб], ставав більш очевидним факт, що зловживання не були особистою ініціативою окремих військових, які порушили правила. Вони були наслідком рішень адміністрації Буша, яка не соромилася спотворювати, ігнорувати або відкидати закони. Саме політика адміністрації Буша призвела до жахів Абу-Ґрейб, а також до різних зловживань по відношенню до затриманих у всьому світі.
Це заключне положення звіту Human Rights Watch «Сполучені Штати: тортури зійдуть з рук?» однозначно вказує на самісінький верх складної структури командування: на віце-президента Діка Чейні і президента Джорджа Буша.
ВІЙНА З ТЕРОРИЗМОМ І НОВА ПАРАДИГМА ТОРТУР
«Війна з тероризмом», оголошена адміністрацією Буша після терористичних атак 11 вересня 2001 року, перебуває в одному ряду з попередніми невдачами президента у «війні з іменниками» — Бідністю і Наркотиками. Головна ідеологічна передумова цієї нової війни полягала в тому, що тероризм — основна загроза «національної безпеки» і «батьківщині», і її необхідно знищити будь-якою ціною. Подібний ідеологічний фундамент зазвичай використовують, щоби домогтися популярності серед громадян країни і підтримки військової агресії, а також репресій незгодних. У 1960-1970-х роках таку риторику з успіхом використовували праві диктатури Бразилії, Греції та багатьох інших країн, щоб виправдати тортури і вбивства громадян власних країн, визнаних «ворогами держави»[495]. Наприкінці 1970-х років праві християнські демократи Італії використовували «стратегію напруженості», щоб викликати священний жах перед терористами з Червоних бригад (лівих комуністів). Це був засіб політичного контролю. Звичайно, класичний приклад — звинувачення, висунуте Гітлером у 1930-х рр. проти євреїв як винуватців економічного краху Німеччини. Євреї були «внутрішньою загрозою», і це виправдовувало програму захоплення інших країн і вимагало їх знищення в Німеччині та в країнах, окупованих нацистами.
Страх — психологічна зброя. Держави використовують його, щоб залякати громадян, змусити їх пожертвувати фундаментальними свободами і відмовитися від верховенства права в обмін на безпеку, обіцяну всесильним урядом. Саме страх був тією опорою, яка забезпечила підтримку більшості громадян і Конгресу США превентивної війни в Іраку, а пізніше — безлічі інших безглуздих акцій адміністрації Буша. По-перше, у цілком орвеллівському дусі страх нагнітали передбаченнями ядерних ударів по Сполучених Штатах і їхніх союзниках, а також заявами про те, що Саддам Хусейн нібито має «зброєю масового ураження». Напередодні голосування Конгресу щодо резолюції про війну в Іраку президент Буш заявив країні і Конгресу, що Ірак — «країна зла», загрожує безпеці Америки. «Знаючи ці факти, — сказав Буш, — американці не мають ігнорувати загрозу, яка насувається. Маючи явні свідчення небезпеки, ми не можемо чекати остаточного доказу — справжньої зброї, — яка може набрати форми атомного гриба»[496]. Але цей атомний гриб приніс в Америку зовсім не Саддам Хусейн, а сам Буш і його команда.
494
“21 Inmates Held Are Killed, ACLU Says”, Associated Press. 24 жовтня 2005 року; повний звіт ACLU, «https://www.aclu.org/news/us-operatives-killed-detainees- during-interrogations-afghanistan-and-iraq?redirect=cpredirect/21236.
495
Див: M. Huggins, М. Haritos-Fatouros, and P. G. Zimbardo, Violence Workers:
Police Torturers and Murderers Reconstruct Brazilian Atrocities (Berkeley: University of California Press, 2002).
496
White House, President Bush Outlines Iraqi Threat: Remarks by the President on Iraq (October 7, 2002). Доступне: https://georgewbush-whitehouse.archives.gov/news/releases/2002/10/20021007-8.html.