Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
Планк, Макс (1858–1947) — німецький фізик-теоретик, перший директор Інституту теоретичної фізики Берлінського університету, професор цього університету; автор теорії випромінювання абсолютно чорного тіла, що заклала основи квантової механіки.
Побєдоносцев, Константін Пєтровіч (1827–1907) — російський учений-правознавець, придворний наставник спадкоємців престолу, автор маніфесту «Про непорушність самодержавства» (1881), обер-прокурор Синоду Російської православної церкви (1880–1905), ініціатор усіх найреакційніших починань в імперії, символ обскурантизму й клерикалізму; описаний у романі персонаж є його далеким родичем.
ПСП — Польська соціалістична партія — польська самостійницька ліва політична партія, заснована 1892 року, діяла переважно в Конґресовому Царстві, під час російської революції 1905-го розпалася на «революційну фракцію» під проводом Пілсудського, що утворила бойову організацію й здійснила сотні терористичних актів та нападів, та на «лівих» інтернаціоналістів, які пізніше ввійшли до Комуністичної партії Польщі; у некрижаній реальності брала активну участь у творенні незалежної держави в 1918 році, склавши основу перших урядів і затято опонуючи політичній практиці правоцентристських коаліцій, а після 1926-го — урядам Пілсудського.
Поповцы (попівці) — напрямок у російському старообрядному християнстві, послідовники якого визнають священство і мають духовних осіб.
Прудон, П’єр-Жозеф (1809–1865) — французький політик, публіцист, економіст і соціолог; перший, хто назвав себе анархістом, впливовий теоретик цього руху; одна з ключових ідей ученого полягала в тому, що «власність є крадіжкою», був апологетом вільної праці й натурального обміну.
Пу Ї (1906–1967) — останній імператор маньчжурської династії Цін (1908–1912), який вступив на трон дворічною дитиною і втратив його внаслідок Синьхайської революції, хоча мешкав у Забороненому Місті до 1924 року; у некрижаній реальності — глава Маньчжурської держави (1932–1934) і її імператор (1931–1945) під японським протекторатом, а відтак в’язень радянських концтаборів і китайських тюрем; наприкінці життя прийняв ідеї комунізму та увійшов до складу політико-консультативної ради КНР.
Пугачов, Ємельян Івановіч (1742–1775) — донський козацький отаман, українець за походженням, вождь селянської війни проти імператриці Єкатєріни II (1773–1775) за участі калмиків, башкирів, чувашів, казахів і марійців; страчений після поразки повстання на Болотному майдані в Москві.
Пшибишевський, Станіслав (1868–1927) — польський письменник-декадент, драматург, один із чільних представників «Молодої Польщі», лідер краківської богеми; більшість його творів присвячені аналізові патологічних станів душі людини.
Работнік — леґендарний часопис ПСП, який виходив із 1894 року, із № 7 редактором його став Пілсудський, якому вдалося налагодити друк у підпільній друкарні і миттєве розповсюдження 1200–1600 примірників цього двотижневика; царській поліції вдалося випадково натрапити на друкарню в Лодзі та арештувати редактора і його помічників щойно в лютому 1900-го; часопис продовжили друкувати в Києві за редакцією Фелікса Перля.
Раскол (розкол) — конфлікт у московському християнстві XVII ст., коли у відповідь на реформу митрополита Никона значна частина вірян вирішила дотримуватися старих обрядів і канонів, за що була засуджена й репресована державним апаратом; на думку сучасних істориків, старообрядці стали основною рушійною силою в руйнуванні Російської держави та перемозі більшовизму.
Раскольніков — персонаж роману Достоєвського «Злочин і кара», невротичний студент, який, керуючись філософією «надлюдини», убиває жінку, якій був винен позичені під процент гроші, а згодом розкаюється у своєму злочині.
Распутін, Ґріґорій Єфімовіч (1869–1916) — російський авантюрист, шарлатан і містик, фаворит Ніколая II та імператриці Алєксандри Фйодоровни, котрі вірили в його здатність «замовляти» кровотечі у важкохворого цесаревича Алєксєя; уродженець Сибіру, добре знав Біблію та різні містичні вчення розкольников, світоглядом був близький до хлыстов, завдавав собі тілесних ушкоджень і проповідував грішне життя як засіб спасіння, своїм екстравагантним і розгнузданим способом життя приваблював численних коханок, зокрема й з-поміж аристократок; його підозрювали в контактах із ворогами Росії та участі в корупції при дворі; в некрижаній реальності був убитий групою російських змовників-аристократів у палаці князя Юсупова в Пєтроґраді, можливо — за участі британських дипломатів.