Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
Євангелісти — релігійний рух у Московії, який виник у XVII ст. під впливом західного протестантизму, у XVIII ст. злилися з молоканами.
Єрмак (Герман) Тімофєєвіч (1534/1542–1585) — отаман донських козаків, ватаг розбійного походу на Сибірське ханство, яке жорстоко підкорив за гроші купців Строганових, намагаючись здобути помилування Івана IV Ґрозного після пограбування та вбивства московського посольства у Персію; потонув у річці Ваґай після раптового нападу хана Кучума і знищення його загону.
Жидовствующие (ожидовілі) — тут члени юдео-християнського релігійного руху в Росії, послідовники якого дотримуються свята суботи (самоназва «суботнікі»); догматично схожими до них були нові стригольники.
Зáмок (у Варшаві) — Королівський замок на західному березі Вісли, від XVI ст. — садиба короля і Сейму Речі Посполитої; після повстання 1831 року переданий для потреб окупаційної російської адміністрації.
Західний Край — неофіційна назва, запроваджена 1834 року істориком і журналістом Маврицієм Мохнацьким для західної частини Російської імперії, за винятком Царства Польського; території, приєднані до Росії під час поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII ст.: 12 литовських, білоруських і українських губерній, де мешкало бл. 2,5 млн поляків, тобто бл. 10 % населення.
Инородцы (інородці) — особлива категорія мешканців Російської імперії, щодо яких застосовувалися спеціальні закони та правила; до них належали визначені законом групи народів Півночі, Кавказу, Середньої Азії та євреї; євреї переставали вважатися інородцями у разі вихрещення, натомість представники інших етнічних груп залишалися інородцями.
Исправник (справник) — керівник повітової поліції в Російській імперії, покликаний спостерігати за громадською безпекою та обігом документації в поліції.
Каменський-Длужик, Адам (бл. 1635–1676) — польський мандрівник і мемуарист, потрапив у полон до московитів, присилуваний до військової служби в Якутську, два роки служив на Колимі, був наглядачем у якутській тюрмі; повернувшись на батьківщину, написав найстаріший опис Сибіру польською мовою «Щоденник з в’язниці московської, міст і місць», опублікований 1874 року.
Камерлінґ-Оннес, Хейке (1853–1926) — нідерландський фізик і хімік, професор експериментальної фізики Лейденського університету; досліджував низькотемпературні ефекти, налагодив у своїй лабораторії отримання рідкого водню в значних кількостях, а 1900 року отримав рідкий гелій (при температурі 4° за Кельвіном); 1911 відкрив явище надпровідності (зникнення електричного опору в певних матеріалах при наднизьких температурах); брав участь у розробці технологій холодильного устаткування.
Каса М’яновського — фонд підтримки наукових досліджень і наукових видань, створений 1881 року і названий так на честь ректора Варшавської головної школи, професора медицини Юзефа М’яновського (1804–1878).
Керзон, Джордж Натаніель (1859–1925) — британський політик, мандрівник-дослідник, дипломат; заступник міністра іноземних справ (з 1895 року), головний координатор політики Британії в Азії, віце-король Індії (1899–1905), міністр іноземних справ Великобританії (1919–1924), голова палати лордів (1916–1925).
Кіплінґ, Редьярд (1865–1936) — британський поет і прозаїк, співець британського імперіалізму і цивілізаційної «місії білої людини», лауреат Нобелівської премії з літератури 1907 року; у 1892–1896 роках мешкав у США.
Кобилецький, Юзеф (1801–1867) — польський офіцер-артилерист російської армії, покараний за відмову стріляти в польських повстанців у 1831 році переведенням до Тобольська, звідки відбув у численні мандрівки Сибіром до Омська, Іркутська, Байкалу, кордону з Китаєм, а повернувшись до Польщі, видав 1837 року «Відомості про Сибір і подорожі по ньому, відбуті у роках 1831, 1832, 1833 і 1834» із власними рисунками і мапами.
Конґресове Царство (Царство Польське, Конгресове Королівство, 1815–1918) — автономна держава, утворена на Віденському конґресі 1815 року з частини земель Варшавського князівства, конституційна монархія зі столицею у Варшаві, поєднана персональною унією з Росією; після Січневого повстання 1863 року відбулася поступова уніфікація його з рештою Російської імперії, а замість назви Конґресове Царство почали вживати назву «Привіслинський край».