Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
Кондорсе, Ніколя де, маркіз (1743–1794) — французький письменник, математик і політичний діяч, учень д’Аламбера, кореспондент Л. Ейлера і Б. Франкліна, дійсний член Французької, Шведської, Німецької, Російської та Американської Академій наук, автор книги «Теорія комет», праць із політичної економії, класичної праці «Міркування про застосування аналізу до оцінки виборів більшістю голосів» (1785), де описано алгоритм голосування, що забезпечує вибір реальною більшістю голосів; автор «парадоксу Кондорсе» — випадку нетранзитивності вибору з трьома варіантами.
Конечний, Фелікс (1862–1949) — польський історик і історіософ, журналіст, творець оригінальної концепції цивілізації, твір «Про цивілізації Зими» — це фіктивна екстраполяція.
Котарбінський, Тадеуш (1886–1981) — видатний польський аналітичний філософ, логік, етик; професор Варшавського університету; творець реїзму та праксеології; за класичним принципом дотримувався власних філософських переконань у повсякденному житті.
КНП — Крайова народна партія Китаю, екстрапольована політична партія; у докрижаному минулому Сунь Ясен створив у Пекіні в 1912 році Китайську національну партію (Куомінтан, або Гоміндан)
Кривава неділя — події 9 (22) січня 1905 року у Санкт-Петербурзі: царське військо за наказом Ніколая II розстріляло очолювану пов’язаним з поліцією священиком Ґеорґієм Ґапоном і князем Ільницьким кількатисячну мирну демонстрацію вірнопідданих робітників, котрі йшли до Зимового палацу, щоби вручити петицію з проханням покращити умови життя; загинуло щонайменше 100 осіб, а 300 — поранено; ця подія започаткувала революцію 1905–1907 років.
Кропоткін, Пйотр Алєксєєвіч, князь (1842–1921) — російський і західноєвропейський революціонер, теоретик анархізму, з 1876 року перебував в еміграції, як географ і геолог вивчав льодовиковий період.
Кроулі, Алістер (1875–1947) — англійський містик, прихильник таємничих церемоній і культів, шарлатан і фрик, поет, альпініст і шахіст, головний розробник релігійної філософії «Телема» (основи вчення йому начебто продиктував ангел-охоронець Айвас у Каїрі); 1907 року заснував окультне товариство «Срібна Зірка», згодом низку інших містичних громад і спільнот; був і залишається впливовою постаттю в інтелектуальній історії, відомим руйнівником моральних і релігійних цінностей.
Крукс, Вільям (1832–1919) — британський фізик і хімік, голова Лондонського Королівського товариства (1913–1915), першовідкривач талію, вперше отримав у лабораторних умовах гелій.
Круппи — родина багатих німецьких підприємців, лідерів у галузі сталеливарної промисловості та виробництва зброї; у 1-й пол. ХХ ст. концерн «Крупп» очолював Ґустав Крупп фон Болен унд Гальбах (1870–1950), який узяв прізвище дружини Берти Крупп, спадкоємиці родових багатств.
Кулак в Ім’я Справедливости й Єдности (Їхецюань) — рух селян-повстанців у Китаї, спрямований проти європейських колонізаторів, ініціатор повстання їхетуанів (1898–1901), розгромленого та нещадно придушеного коаліцією Росії, США, Німеччини, Британії, Франції, Японії, Австро-Угорщини та Італії.
Кшесінська, Матільда Фєліксовна (1872–1971) — прима-балерина Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі, коханка цесаревича Ніколая Алєксандровіча (майбутнього імператора), згодом інтимна приятелька великих князів Сєрґєя Міхайловіча (з яким мала сина Владіміра) і Андрєя Владіміровіча (за якого 1921 року вийшла заміж).
Лев Давидович — див. Троцький.
Лєнін (Ульянов), Владімір Ільїч (1870–1924) — російський політичний діяч і теоретик марксизму, один із творців РСДРП і більшовицького підпілля в Російській імперії, в 1917 році керівник Жовтневого перевороту, голова комуністичної (більшовицької) партії та узурпованого більшовиками уряду Росії, один з ініціаторів відтворення Російської імперії в формі СРСР; у романі надалі мешкає в еміграції (від 1908 року), важко хворіє на судинні захворювання, від яких рано помер у реальному житті.
Львов, Ґеорґій Євґєньєвіч, князь (1861–1925) — російський громадський діяч, якого 2(15) березня 1917 року Ніколай II призначив главою Тимчасового уряду; за освітою юрист, діяч органів самоврядування (земств), депутат Державних Дум різних скликань, організатор соціальної допомоги переселенцям до Сибіру; з більшовицьким переворотом утік у Сибір, а звідти — у Францію, де помер у злиднях.