Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
Свамі Вівекананда (1863–1902) — індійський філософ веданти та йоги, учень Рамакрішни та засновник найвпливовішого індуїстського ордену «Місія Рамакрішни»; візит Свамі у США в 1893–1897 роках вважають початком зацікавлення індуїзмом на Заході.
Сен-Ґоденс, Оґастес (1848–1907) — чільний американський скульптор своєї доби, нащадок емігрантів-французів, розробив власну інтерпретацію культурної спадщини Античності та Ренесансу; автор численних пам’ятників, меморіалів, пам’ятних рельєфів, зразків монет (як-от золота монета номіналом 20 доларів).
Сен-Сімон, Клод Анрі, граф де (1760–1825) — французький соціолог, один із творців утопічного соціалізму; учасник війни за незалежність США та Французької революції, був, утім, прихильником концепції мирних реформ.
Сєрошевський, Вацлав (1858–1945) — польський письменник і етнограф, перебував на засланні в Сибіру за соціалістичну діяльність (1880–1892); 1903 року разом із Броніславом Пілсудським брав участь в експедиції Російського географічного товариства до айнів на о. Хоккайдо, відтак побував у Кореї, Китаї, на Цейлоні, в Єгипті та Італії; учасник революції 1905–1907 років, заарештований і відданий під вйськовий суд, утік з-під варти і в 1910–1914 мешкав в еміграції; у некрижаній реальності від 1914 року — в Леґіонах Пілсудського, згодом брав активну участь у політичному житті відродженої Польщі; автор численних публіцистичних і художніх книжок про життя на Далекому Сході, етнографічних праць «Якути. Досвід етнографічного дослідження» (1896), «Шаманізм у віруваннях якутів» (1900) і «Корея: Ключ до Далекого Сходу» (1905), мемуарів «12 років у країні якутів. Враження й нотатки» (1900).
Словацький, Юліуш (1809–1849) — польський поет і драматург, уродженець Кременця; після повстання 1831 року — на еміграції у Франції; 1837 року створив у вірменському монастирі «Бетчешбан» у Ліванських горах містичну поему «Ангеллі», сюжет якої обертається довкола мандрівки Сибіром юнака Ангеллі та його провідника-шамана, виразної алюзії до «Пекла» Данте; Сибір описаний як безлюдний і ворожий край, де засланці-католики караються в копальнях і холодних льохах, катовані й принижені, зазнаючи русифікації та спроб навернення у православ’я.
Соловйов, Владімір Сєрґєєвіч (1853–1900) — російський філософ, богослов, поет, публіцист і літературний критик; викладач Петербурзького університету (1876–1881), а згодом вільний філософ; у центрі філософії Соловйова — ідея Софії, Душі Світу; у 1880-х активно пропагував ідею возз’єднання християнських церков і підпорядкування їх Папі Римському.
Спілка чинної боротьби — польська таємна парамілітарна організація, утворена у Львові 1908 року діячами Бойової організації ПСП на чолі з Соснковським з метою підготовки у «стрілецьких» організаціях військових кадрів для майбутнього повстання в усіх частинах поділеної Польщі; комендантом Спілки був Пілсудський.
Спіноза, Борух (1632–1677) — голландський філософ, тісно пов’язаний з єврейською філософською традицією, один із найвідоміших пантеїстів, автор фундаментальних творів на теми етики.
Столипін, Пйотр Аркадьєвіч (1862–1911) — російський державний діяч, прем’єр-міністр (1906–1911); прихильник суворого авторитарного управління, військово-польових судів без адвокатів і подальших розстрілів учасників революції, противник демократичних форм правління і російський націоналіст, водночас ініціатор енерґійних економічних реформ, зокрема аграрної, в рамках якої громадян масово переселяли до Сибіру, даючи їм земельні наділи; у некрижаній реальності на Столипіна було вчинено 11 замахів, урешті він загинув у Києві від рук анархіста Дмітрія Боґрова.
Стретт, Джон Вільям, лорд Релей (1842–1919) — британський фізик і математик, лауреат Нобелівської премії 1904 року за відкриття газу аргону; відкрив явище «розсіяння Релея» і передбачив існування поверхневих хвиль («хвиль Релея»), відкрив закон розподілу енерґії випромінювання в спектрі абсолютно чорного тіла, що мало велике значення для квантової теорії; з його прізвищем пов’язані також винайдені ним диск, інтерферометр і манометр.
Струве, Пйотр Бернґардовіч (1870–1944) — російський політичний і громадський діяч, економіст, історик і філософ, представник легального марксизму, а згодом редактор часопису партії конституційних демократів «Російська думка»; викладач Петербурзької політехніки, депутат Державної думи; у некрижаній реальності після Жовтневого перевороту — учасник білого руху, а з 1921 року — в еміграції, співавтор збірників «Віхи» і «З глибин».