Соло бунтівного полковника. Вершина
- Автор: Сахно Анатолій Іванович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Ярославів Вал»
- ISBN: 978-617-605-043-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
— Я ж казав, що хуліганський вчинок. Совість у того хлопця все-таки є. Я хотів сказати — совість у того студента була. Щойно в камері попереднього ув’язнення Дмитро Гнилюк повісився. Так що, Богдане Даниловичу, всі ваші інші версії — хибні. Усі вільні. Товаришу Зорій, ви — теж.
5
Генерал Шершун і полковник Зорій сидять у кафе вже довго. Офіціант приносив повні чашки з чаєм, забирав порожні, а колеги-приятелі ще не наговорилися.
— З усього, що ти мені розповів (а ти мені, само собою, розповів не все), можна зробити висновок: почалося! — Шершун задумливо дивився на дно чашки, яку ось уже хвилин з п’ять крутив у руках. — Як же так вийшло, що наміри у заколотників були серйозні, а граната виявилася просто шумовою?
— Офіційною версією буде така: серед угруповань почалася боротьба за те, щоб поставити на вершину влади свою людину. Інцидент у Івано-Франківську — яскравий приклад цього. Для більшості учасників так званого замаху на Президента питання, як трапилося, що замість бойової гранати бойовик кинув шумову, яка не завдала шкоди жодному з присутніх, залишиться без відповіді. У тому числі й для Беруна, і навіть для Президента.
— Але ж як він некрасиво упав. Наче своїм падінням символізував усе своє ганебне нетямуще правління… — вставив Шершун.
— Зараз я вам, Володимире Дмитровичу, поясню, що зможу, і не більше. Бо навіщо вам відповідати за чужі гріхи? Так-от: у групу заколотників я вже давно ввів свого агента, який доповідав мені про всі кроки з підготовки не лише замаху. Мета ж усієї діяльності групи Клютова (а це саме він організував замах) полягала в подальших кроках із захоплення влади в Україні. Чому ж усе-таки, запитаєте ви, ми допустили до того, що замах вчинено? Була ж реальна загроза життю Президента.
Тут іде велика гра, Володимире Дмитровичу. На неї зав’язано такі сили, такі величини! Інше угруповання, що прагне влади, робить усе для того, щоб дискредитувати Президента, не доходячи до атентату. їм достатньо було того, щоб замах вчинили. Він засвідчить непопулярність Президента, спрямує розшук організаторів замаху в потрібному напрямку, реальному, що прогнозовано приведе до знищення радикального угруповання Клютова, яке своїми планами лякає навіть тих, хто теж намагається замінити нинішнього Президента.
Мій агент знав, хто скоїть замах, підтримував з ним тісні стосунки, знав, де ховає той гранату. Наші специ зробили точнісіньку її копію і в потрібний момент інший агент, не мій, замінив бойову гранату на шумову, яку, до речі, виготовили в науково-дослідному інституті СБУ. Шумова граната мала наробити галасу в прямому й переносному значенні. Світова громадськість, яка раніше підтримувала Президента, зневірилася: він уже їй набрид своєю бездіяльністю, невмінням управляти та втраченими величезними перспективами розвитку держави. Ви ж знаєте — США, наприклад, уже тривалий час шукає нашому Президентові заміну…
Я це все знав. Я контролював кожний крок цих двох пауцяр, які, мабуть, попередньо домовившись, почали грати кожен свою гру. Якби той агент не зумів замінити гранату, мій конфідент зробив би це сам. Були й інші варіанти не допустити теракту. Але про них, можливо, колись розповім, як підемо на пенсію.
— Не треба бути видатним аналітиком, щоб зробити висновок: раз шумову гранату робили в нашому спецінституті, значить, один з пауцяр…
— Так, пане генерале, так. Другий пауцяра — наш з вами батько-командир, дорогий і улюблений голова, а по простому — товариш Берун. На чомусь Клютов його підкузьмив, пішли «тьорки», про щось домовилися, а потім наш вирішив зіграти свою гру. Тепер треба очікувати крутого протистояння. У Беруна великі сили, якщо тільки він встигне їх використати. У Клютова теж є через кого вплинути на Президента, щоб донести до нього свою версію подій, що відбулися. І взагалі, люди Клютова (а ми знаємо, хто вони) можуть першими зробити так, що Берун не встигне й пальцем поворухнути, як його звільнять. А потім його вже ніхто не слухатиме. Думаю, глава Секретаріату Талимеризіба разом з головним міліціонером країни Кривученком уже сидить у Президента в кабінеті, й обидвоє ліплять горбатого.
— А що, Президент уже в Києві? Ти ж казав — він у госпіталі, так злякався, що мало не…
— Ага, міг і наробити в штани, але обійшлося. Він уже на Банковій, оговтується від стресу й, мабуть, готується до
прес-конференції. Треба ж народу пояснити, чому він упав раніше, ніж граната пукнула в нього під ногами. А от у мене попереду значно складніше завдання — залишитися живим. Підготовлену для мене гранату навряд чи хтось підмінить на шумову. Те, що розповів перед «суїцидом» Дмитро Гнилюк, тепер знаємо лише ми зі слідчим Генпрокуратури. Та ще мій портативний магнітофон.