Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди
- Автор: Харрис Джемма Элвин
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-0858-2, 978-617-12-1306-7, 978-617-12-1309-8
- Переводчик: Юрий Гриценко
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди». Краткое содержание книги:
Дуже важливо готувати із задоволенням. Щоб створювати нові страви, експериментуй із різними смаками. Ти ніколи не знаєш, у яку смачну і цікаву кулінарну пригоду можеш потрапити!
Звідки відомо, що всі сніжинки різні?
Першу людину, яка зрозуміла, що всі сніжинки різні, звали Вілсон Бентлі. Він народився 1865 року і виріс у штаті Вермонт, США, де зими дуже холодні і сніжні. До речі, у США щороку випадає більше снігу, ніж будь-де у світі, в тому числі в Антарктиді.
Крім того, Бентлі жив у дуже холодному фермерському будинку, настільки холодному, що він з’ясував: він може зловити сніжинки на дошку і занести їх у дім, щоб роздивитися, і вони не тануть.
У мами Вільсона був старий мікроскоп, і одного прекрасного дня п’ятнадцятирічний хлопець вирішив подивитися крізь нього на сніжинки. Побачене вразило його. Кожна сніжинка була гарним шестигранником, але всі вони булі різні.
Вілсон Бентлі хотів, щоб усі побачили, наскільки красиві сніжинки, але навіть у його холодному будинку вони колись усе ж таки танули. Тоді в нього виникла ідея. Вілсон переконав батька дати йому сто доларів (велика сума у ті дні, майже півтори тисячі фунтів у наш час) на камеру і спеціальне кріплення, щоб можна було фотографувати через мікроскоп. Не всі в ті часи знали, як це зробити, і в 1885 році Вілсон став першою людиною, яка сфотографувала сніжинку.
Він фотографував сніжинки все своє життя й уславився як «Сніжинка» Бентлі. Врешті-решт він зробив 5,381 фотографію сніжинок, і серед них не було однакових. А влітку, коли снігу немає, Вілсон фотографував посмішки красивих дівчат. Він помер 1931 року від застуди, яку підхопив, фотографуючи під час завірюхи чергову сніжинку для своєї колекції.
Але чи він мав рацію, коли стверджував, що всі сніжинки різні?
Кожна сніжинка – це крихітний кристал льоду в хмарі, який росте, крутячись і падаючи на Землю. Його форма багато від чого залежить, в тому числі і від того, наскільки холодне і вологе повітря в тому місці, де перебуває сніжинка в кожен момент свого життя. Тож шанси, що дві сніжинки можуть крутитися і падати однаково, невеликі.
Але за весь час існування світу випало багато сніжинок. У літрі снігу – аж мільйон сніжинок, тож за весь час існування світу їх могло випасти нонільйон! Це величезне число. Щоб ти краще зрозумів, наскільки величезне, скажу, що коли вкрити всю планету нонільйоном п’ятифунтових банкнот, гора з них по всьому світу буде 55,620 кілометрів завтовшки.
Тож чи можуть дві сніжинки бути однаковими? Правда в тому, що ми ніколи не зможемо точно сказати, тому що ніхто не може перевірити всі сніжинки. Але математики підрахували, що з нонільйона сніжинок лише дві, можливо, здавалися б однаковими під мікроскопом «Сніжинки» Бентлі. Але при значному збільшенні можна було б побачити і в них певні відмінності.
Чому час пливе так повільно, коли хочеться, щоб він минав швидше?
Проблема з часом полягає в тому, що він перекручується – і не завжди так, як хотілося б. Годинник каже одне, а наш розум – інше. Якщо я попрошу тебе заплющити очі і вгадати, не рахуючи, коли мине дві хвилини, тобі це скоро набридне. Час здаватиметься дуже довгим. Але якщо ти дивишся цікавезний серіал, ті самі дві хвилини минають дуже швидко.
Чи було в тебе колись відчуття, що урок ось-ось закінчиться, а, щойно поглянувши на годинник, ти розумів, що не минуло й половини? Так часто буває, коли тобі нудно і хочеться, щоб час минав швидше. Коли тобі нудно, ти звертаєш увагу на сам час. Ти помічаєш кожну болюче довгу хвилину. Але коли ти граєш у свою улюблену гру, все зовсім інакше. Ти настільки захоплений, що останнє, що робиш, – це зосереджуєшся на самому часі. Тобі занадто весело для цього. Коли ти розважаєшся, час минає швидше. Згадай останню годину перед сном. Час наче зникає.
Причина того, що час повільно минає, навіть якщо ти хочеш, щоб він ішов швидше, полягає в тому, як мозок рахує час. Ніхто не знає точно, як це робиться, тому що, попри те що в нас є очі, щоб бачити, і вуха, щоб чути, у нас немає ніякої особливої частини тіла, яка лише вимірювала б час. Проте ми на диво добре вгадуємо, коли минає одна хвилина. Ти й сам можеш спробувати це вдома. Попроси когось перевірити тебе, але жодного обману!
Одна з теорій про те, як мозок стежить за часом, полягає в тому, що він рахує свої власні імпульси, які використовує для виконання інших завдань. Наш мозок дуже активний, навіть коли нам нудно і ми думаємо, що нічого не робимо. Вчені вважають, що, коли нам нудно і ми звертаємо увагу на час, ці імпульси присорюються. Розум підраховує ці імпульси, і ми думаємо, що минуло більше часу, ніж насправді. Іншими словами, урок, який тобі не подобається, досі триває. Час сповільнився, хоча ти хотів би, що він ішов швидше.