Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди
- Автор: Харрис Джемма Элвин
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-0858-2, 978-617-12-1306-7, 978-617-12-1309-8
- Переводчик: Юрий Гриценко
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди». Краткое содержание книги:
Як астронавт, я відчував невагомість протягом декількох тижнів поспіль, живучи на борту космічних кораблів «Discovery», «Endeavour» і Міжнародної космічної станції. Коли ми не працюємо, ми насолоджуємося краєвидом і вдосконалюємо техніку паріння у невагомості. Трохи попрактикувавшись, можна нерухомо зависнути посеред станції на кілька хвилин, поки легкий вітерець із кондиціонера не почне притягувати тебе до дверей!
Чому ми не можемо жити вічно?
Якби ми жили вічно і ніхто ніколи не помирав, то протягом декількох років світ став би настільки тісним, що ми не змогли б рухатися, грати і бігати.
Це як дедалі більше людей живуть із тобою, але для них не досить місця в домі. Спочатку весело, але незабаром ти не зміг би лягти, або мати своє власне ліжко, або грати зі своїми власними іграшками – настільки було б тісно!
І ми зовсім скоро з’їли б усю їжу в світі, тому що її не вистачало б для всіх, і ми б дуже зголодніли, захворіли і, ймовірно, билися б за залишки їжі.
Найгірше полягає в тому, що життя стане дуже нудним і стомливим. Це ніби піти в школу, в якій немає перерв і канікул. Усе просто тривало б, те саме відбувалося б знову і знову, протягом століть.
Ми не живемо вічно, але можемо уявити, як народжуватимуться і зростатимуть наші діти, як ми будемо старіти й помремо, – але залишимо місце для наших дітей, щоб уже вони росли, народжували власних дітей, і так далі, і далі, і далі…
Чому у тварин, які літають (крім кажанів), є пір’я?
Насправді з усіх істот лише у птахів є пір’я. І хоча частину пір’я вони використовують для того, щоб літати, решта в них – для інших цілей. Дивлячись на викопні рештки, ми бачимо, що маленькі динозаври були, мабуть, першими тваринами, які мали пір’я, і користувалися ними не для того, щоб літати. Пір’я цих маленьких динозаврів слугувало першою чергою для зігрівання і шлюбних ігор. І зараз можна побачити, як птахи-самці хваляться пір’ям перед самками, а іноді й перед суперниками-самцями. Красуючись, самці привертають увагу самок, щоб знайти собі пару.
За останні кілька років вчені дійшли висновку, що динозаври є предками птахів. У тілах динозаврів уперше з’явилися характерні для птахів особливості будови тіла: пір’я, порожнисті кістки, загрудинна кістка і яйця з твердою шкаралупою.
Іншими словами, між динозаврами і птахами дуже багато спільного, що дозволяє нам, палеонтологам, відносити птахів до представників групи динозаврів. Уявіть собі, птахи – це живі динозаври! Саме тому я співпрацюю з деякими біологами – щоб спробувати відтворити динозавра через додавання і вилучення певних генів з пташиного ДНК. Досліджуючи ДНК курки, ми шукаємо гени, за допомогою яких можна збільшити її хвіст, виростити зуби, а також замінити крила лапами.
Якщо ми зможемо створити курку з характеристиками динозавра, ми назвемо її курозавр або динокурка! А зробивши динозавра з курки, ми зможемо зробити його з будь-якого птаха, адже всі птахи – родичі. Думаю, деякі діти хотіли б, щоб ми зробили динозаврів зі страусів, щоб динозавр вийшов великим, але, мені здається, краще працювати з дрібними птахами, щоб вони потім не з’їли нас. А ти як гадаєш?
Як вода потрапляє у хмари, щоб пішов дощ?
Хмари складаються з мільйонів крихітних частинок води. Іноді вони мають вигляд маленьких крапельок, іноді – дрібних кристалів льоду. Справді дивно, що ця вода повинна просто з’явитися в небі, хоча ми не бачимо, як вона піднімається туди, але пам’ятай: якщо ти не можеш чогось побачити, це не означає, що його не існує.
Іноді вода невидима. Звичайно, це не та вода, яку ти п’єш. Ми всі її бачимо. І це не та вода, що замерзла і перетворилася на лід, – її також легко побачити.
Ми не можемо побачити воду у формі газу. Це коли дрібні частинки – так звані молекули – літають у повітрі окремо, а не утворюють разом, зціпившись, рідку воду або твердий лід.
Коли вода перетворюється на газ, молекули піднімаються у повітря, значно віддаляючись одна від одної. А оскільки вони всі дуже-дуже малі, щоб їх можна було побачити, у такому – газоподібному – стані вода стає невидимою. Тільки коли тисячі мільйонів молекул води злипаються, утворюючи крихітні краплі, ми отримуємо можливість побачити їх. Саме це, до речі, відбувається, коли в небі формується хмара.