Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди
- Автор: Харрис Джемма Элвин
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-0858-2, 978-617-12-1306-7, 978-617-12-1309-8
- Переводчик: Юрий Гриценко
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди». Краткое содержание книги:
Звичайно, відмінності не закінчуються на народженні дитини. Коли жінка народжує, її груди виробляють молоко, у якому є все, чого малюк потребує.
Татусі ж вправні в багатьох речах, але не можуть народжувати дітей!
Чому у вікторіанські часи діти робили всю роботу?
Дорослі багато працювали у вікторіанській Англії – звісно ж! Вони були інженерами, які будували залізниці, науковцями, вчителями і письменниками, лікарями та медсестрами. Але діти також тяжко працювали. Вони робили небезпечну роботу: працювали в шахтах, прочищали димоходи. Хоча кілька актів парламенту забороняли це, їх ігнорували протягом багатьох років, і діти були змушені чистити димоходи до 1875 року, коли смерть хлопчика, який застряв у димоході, поклала край такій жорстокості. Крім того, діти багато працювали на фабриках і заводах.
До школи ходили діти з заможних сімей, з бідних – лише одиниці. Дуже багато дітей народжувалися у притулках для бідних. Чарльз Дікенс, визначний письменник вікторіанських часів, описує в романі «Олівер Твіст», як погано з ними поводилися там.
Діти голодували (усі, хто читав цю книжку, пам’ятають, як Олівер просив більше їжі і його карали), і лише у віці дев’яти або десяти років їх відправляли на роботу як слуг або підмайстрів. У романі Олівер проситься не йти підмайстром до сажотруса, а за певний час його викрадають злочинці, які намагаються перетворити його на кишенькового злодія і змусити піднятися крізь невелике вікно в будинок, який хочуть пограбувати.
Діккенс багато знав про маленьких працівників. Він і сам від дванадцяти років працював на фабриці. Він ненавидів цю роботу і хотів ходити до школи. Згадуючи ті часи, у своїх оповіданнях він описував лондонських вуличних дітей. Наприклад, хлопчик Джо, який не вміє читати і писати, виживає лише за рахунок грошей, які йому дають за підмітання перехресть, і помирає зовсім молодим. Або Чарлі, дівчинка-сирота, яка, миючи посуд, утримує молодших брата і сестру, на час роботи замикаючи їх заради безпеки. Або дівчина Дженні, інвалід, яка ледве може ходити і заробляє, шиючи одяг для ляльок. Циркачі навчали дітей бути акробатами і наїзниками. Театральні актори виводили на сцену дочку, щойно вона починала ходити, і рекламували її як феномен, вундеркінда.
Добрі люди створювали «школи для бідних» – для вуличних дітей, де їм давали хоч якусь освіту. Дітей часто не було на уроках, а повернувшись, вони пояснювали, що сиділи в тюрмі. В одному зі своїх романів Дікенс описує маленького хлопчика, який був кишеньковим злодієм і дуже нахабно поводився з суддею.
Хоча сам Дікенс майже не мав освіти і тяжко працював у дитинстві, він зміг стати всесвітньо відомим письменником.
Сьогодні більшість дітей обов’язково здобувають освіту, але в деяких частинах світу діти все ще змушені довго і тяжко працювати.
Що таке гравітація і чому її немає в космосі?
Гравітація – це сила тяжіння, за допомогою якої кожен об’єкт у Всесвіті впливає на будь-який інший об’єкт. І таких об’єктів у космосі дуже багато!
Що більший і ближчий об’єкт, то сильніше він до себе притягує. Земля дуже велика і розташована просто в нас під ногами, тому вона так сильно нас притягує, тримаючи на землі, і не дає полетіти у космос. Силу цього тяжіння ми називаємо вагою. Все інше також має гравітаційну силу: наприклад, Місяць притягує, хоча і не досить сильно для того, щоб це помітити. Місяць впливає й на океани, спричиняючи припливи і відпливи.
Але гравітація не просто існує тут, на Землі, – вона заповнює простір. У нашій Сонячній системі величезна сила тяжіння Сонця досягає і тримає Землю та інші планети на їхніх орбітах навколо себе, так само як сила тяжіння Землі утримує Місяць на її орбіті.
Тож, якщо гравітація Землі може впливати на Місяць і за його межами, чому астронавти не відчувають її, коли вони на орбіті в космічному кораблі? Чому виникає відчуття невагомості?
Відповідь – дещо дивна – полягає в тому, що на орбіті ти насправді падаєш на Землю через її силу тяжіння. І оскільки падаєш, ти ні на чому не стоїш, тож не відчуваєш своєї ваги.
Ти ніколи не вдаришся об землю, доки перебуваєш на орбіті в космічному кораблі, тому що падаєш навколо Землі. Ти подорожуєш на швидкості 17500 миль на годину, настільки швидко, що вигнута Землю наближається до тебе з тією самою швидкістю, що і ти падаєш до неї.