Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Раптом із прочиненого вікна щось стрімко вилетіло і з дзенькотом впало просто Маркові під ноги. Скляна пляшка, вдарившись об бруківку, розлетілася на друзки. Швед заледве встиг відскочити убік…
— Уже… — проказав він, піднімаючи погляд угору, на вікно, звідки вилетіла пляшка. — Уже починаю всотувати…
У розчахнутих портьєрах на мить майнуло жіноче обличчя з розкуйовдженою зачіскою, долинув п’яний сміх. Йому вторив чоловічий баритон. Ян винувато розвів руками.
— То є Харбін… Місто гріха, спокус і насолоди… — проказав він, наче на своє виправдання.
— Угу, — хитнув головою Марко.
Піднесений настрій і нескінченна балаканина Флемінга про жінок заважали зосередитися. А поміж тим, вдаючи абсолютну безтурботність, він мав бути зібраним, як сталева пружина, готовим до будь-чого…
Клуб леді Чеддерс був просто перед ними.
Марко вдихнув важке повітря і вражено присвиснув.
Навіть найяскравіші розповіді Яна не передавали й дещиці атмосфери, яка панувала у цій залі. Відчув себе так, наче опинитися у справжньому східному сералі чи давньоримському лупанарії.
Флемінг лише стенув плечима. Йому до цього видовища було уже не звикати.
Лунала музика. Простора танцювальна зала мерехтіла, переливалася, іскрилася розкішшю найвищого ґатунку та напівоголеними тілами жінок, чиї парчеві сукні, кімоно та напівпрозорі серпанки огортали стрункі ноги, стегна та груди…
Усюди снували елегантні офіціанти з тацями, наповненими солодощами, чайними сервізами, чарками з саке та келихами із шампанським.
Під оббитими кривавою парчею стінами на диванах та у вигадливих кріслах сиділи, напівлежали, розмовляли, спокушали і спокушалися…
Напівпрозорі парчеві фіранки майже символічно відділяли куточки, аби приховати у своєму затінку тих, хто вже на повну поринув у здійснення гріховних бажань: за різьбленими золоченими столиками європейські та японські чоловіки попахкували гашишем, пили саке, насолоджувалися «ходака одорі» у виконанні місцевих танцівниць або ж безсоромно, майже у всіх на виду злягалися із проститутками на парчевих ложах. Їхні оголені зади та змокрілі від пристрасті бліді, смагляві та жовтошкірі тіла раз у раз блимали між завісами, спліталися і розпліталися в обіймах і стрімких рухах… їхні крики і зойки тонули у голосній музиці, що довершувала цю екзальтну, майже нереальну картину.
І над усім тим безумством і безсоромністю на підвищенні, наче древня блудниця Ізавель, в оббитому китайським шовком кріслі сиділа вона… Сибілла Чеддерс, господиня цього борделю, який усі чомусь іменували «клубом», як і його власницю — «леді».
Сліпучо-золота тканина її сукні відтіняла вибілену шкіру обличчя і густо підведені чорним розкосі очі, відбивалася у золотих, до ліктя, манжетах, розшитих блискучими, схожими на монети золотими пластинами.
Вона бачила і контролювала усе, що відбувалося у цій залі, бо, безумовно, мала тут необмежену владу.
Порухом руки вона віддавала вказівки музикантам, офіціантам, охоронцям і повіям; приймала плату і ховала купюри у золоту скриньку, що лежала поряд, на високому столику.
Якусь мить Марко заніміло розглядав цю картину безсоромної величі.
Подумати тільки!
Чи то від незвичного видовища, чи то від важкого, пропахлого наркотичним дурманом повітря йому стало зле. Нудота тугим клубком підкотилася до горла. Солодкавий запах гашишу, важких парфумів і спітнілих тіл відчувався при кожному вдихові, осідав важким лепом на язику і гортані.
— Чорт, Флемінгу… Мене зараз знудить від усього цього… — проказав Швед тихо.
Ян не розгубився, миттю схопив із таці, яку ніс офіціант, золочений келишок, простягнув Шведові.
— Візьміть, це саке. Полегшає. Я ж казав вам… — сказав він напівпошепки. — Це спочатку викликає шок. А коли шок минає — залишається задоволення…
— От дурень! — проказав Марко українською, одним духом ковтнув пекучу солодкаво-гірку рідину. Хухнув у кулак.
Справді, покращало.
— Ходімо, я представлю вас їй! — мовив Флемінг і аж надто впевнено рушив через простір зали до Сибілли Чеддерс.
Шведові нічого не залишалося, як рушити слідом за Яном. Оминув танцюючі пари й офіціантів, що розносили келихи із шампанським, порівнявся із Флемінгом.
— Де ж ваші бонзи-картярі? — поцікавився упівголоса. — Де військові аташе, генерали, що ріжуться у карти? Тут самі голі дули з-за завіс…
— Гра у карти відбувається в іншій залі, — кивнув той головою кудись убік. — Усі, хто залишився у пристойному вигляді — там, за гральними столами. Тут, як ви розумієте, насолоджуються зляганням, алкоголем і танцями. Сибілла заходить час від часу до гральної зали, щоб підбадьорити картярів своєю присутністю. Особливо вона прихильна до гравців у бакара. Раз чи двічі на місяць виставляє на кін себе… Це справжнє видовище. Гра набуває іншого сенсу, якщо головним призом стає Сибілла Чеддерс… Нещодавно я був свідком такого тріумфу одного з гравців.