Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Одначе… — пробурмотів Марко собі під носа. — Яке буйство скрєп і православной нравствєнності!
— Що ви кажете? — запитав Ян. — Я не зрозумів.
— Нічого… — похитав головою Швед. — Портрету нашої Мата Харі, звісно ж, у цьому буклеті немає?
Флемінг скривився.
— Звісно, тут її портрету немає… То не її рівень. Вона, як то кажуть у Франції, Madame, власниця того клубу.
— Зрозуміло…
— Але у мене є кілька її фото. Роздобув при нагоді. — Ян знову сягнув до нагрудної кишені і дістав елегантне портмоне із крокодилової шкіри. — Ношу її біля грудей, наче леді Чеддерс — дама мого серця… — вишкірився він білозубо.
Марко зітхнув, відклавши буклет убік. Узяв до рук кілька простягнутих йому Флемінгом знімок… О так! Ця жінка і справді могла б зачарувати…
Фотографії красномовно передавали витончену вроду леді Сибілли Чеддерс. Тонкий профіль, темне хвилясте волосся, викладене у вибагливу зачіску, прозорий шовк, що огортав хмаринкою її тендітні плечі і не приховував округлі груди; руки, що смиренно і навіть побожно були складені на колінах… Хоч ікону малюй. Її очі і справді були трохи розкосими, точені високі вилиці та тонкий, прямий ніс…
— Дуже вродлива, — проказав Марко, роздивляючись інше фото. — Така жінка і справді могла 6 належати до шляхетного роду, бути добропорядною дружиною, матір’ю сімейства, але аж ніяк не власницею дому розпусти у Харбіні… Все це навіває страшенну тугу…
— То ви, мій друже, навіваєте на мене тугу, — гигикнув Ян. — Звідки у вас стільки пуританства? Давайте одразу домовимось, — заторохтів він, — ви не будете таким напруженим. Що б не трапилося у вас із леді Чеддерс, я ніколи Елізабет про це не скажу… Рот на замок!
— А поміж тим, — вів далі Швед, щоб утримати Флемінга, як норовливого лошака, у руслі потрібної теми, — ви переконані, що у руках цієї англо-японської леді зосереджено чимало військових секретів і цікавих знайомств…
— Так і є, — погодився Ян. — Дні її осяйної слави, я так розумію, завершилися разом із місією Семпілла.
— Побачимо… — похмуро пробурмотів Швед.
— Тож щоб завоювати довіру леді Чеддерс, мій друже, у вас є два способи, — продовжував свою браваду Флемінг, — суто діловий і змішаний. Я б обрав другий. Поєднав, так би мовити, приємне з корисним… — не вгавав він. — Зате потім, на старості літ, із приємністю згадував би, що спав із легендою…
— Усе у вас, Яне, до ліжка зводиться… Вгамуйтеся вже… — пробурмотів Марко, уважно роздивляючись наступну світлину, де леді Чеддерс позувала в образі японської гейші. Її темне волосся тепер було випрямлене і гладенько зачесане. Брови на вибіленому обличчі виразно підведені, як і вуста…
— Що це у неї? — поцікавився Швед, вказуючи пальцем на зап’ястки рук жінки. Повернувся до інших знімків — незалежно від вбрання, щільності тканини і фасону сукні, зап’ястки леді Чеддерс майже до середини долоні і вище огортали широкі, розшиті перлами та складною вишивкою манжети. На одній із фото їх заміняли не менш широкі й пласкі чеканні золоті браслети, що скидалися на нарукавники давньоримського легіонера.
— О-о-о… — усміхнувся Флемінг. — То її улюблені цяцьки. У леді Чеддерс якась манія з цього приводу… Є жінки, що не уявляють своє життя без старомодних довоєнних корсетів чи капелюшків, як моя матуся, наприклад. А леді Чеддерс обожнює громіздкі браслети або нарукавники від середини долоні до ліктів, розшиті перлами і самоцвітами, а поміж тим її руки вельми доглянуті і витончені.
— Ясно, — відповів Марко, — і про старомодні корсети вам теж усе відомо.
Флемінг вдавано-ображено подивився на Шведа.
— Бо мені довелося не один такий панцир розгризати власними зубами!
Вже за п’ятнадцять хвилин Марко із Флемінгом рушили у глиб Китайського району, що починався одразу за Китайкою — так називалася облюбована жінками легкої поведінки одна із найжвавіших вулиць Харбіна.
Тут здавалися численні мебльовані кімнати та розташовувалися бор дел і. Із вікон, затягнутих темними важкими портьєрами, долинала музика, дзвінкий жіночий сміх та російські матюки…
— Росіяни усе тут підім’яли під себе… — ніби вибачаючись за нецензурщину, що долітала до їхніх вух, проказав Флемінг. — Не у моїх звичках економити, тож ми могли б винайняти авто, але тут іти — всього нічого… Заодно всотаєте у себе дух Харбіна, мій друже.