Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
10. Про виправлення засудженого див. коментар до ст. 6 КВК України.
Під виправленням у даному разі слід розуміти передусім виправлення в
юридичному значенні цього слова. Йдеться про те, що необхідно досягти одну з основних цілей покарання, а саме: щоб засуджений після відбування покарання не вчинив нового злочину. При цьому не має значення, якими мотивами він керувався (перегляд життєвих установок і поглядів, страх бути знову покараним і т. ін.). Проте, як зазначено у зв’язку з цим у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», такі види звільнення можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність:
а) у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання — того, що засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК);
б) у разі заміни невідбутої частини покарання більш м’яким — того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК);
в) у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання особи, яка була засуджена до позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до 18 років, — того, що вона зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці й навчання довела своє виправлення (ч. 2 ст. 107 КК).
11. Порядок застосування заходів заохочення, передбачених у ч. 1 статті, що коментується, визначений у ст. 131 КВК України, а у ч. 2 — у ст. 407 КПК України.
Стаття 131. Порядок застосування заходів заохочення до осіб, позбавлених волі
1. Застосування заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу як на тих осіб, до яких ці заходи застосовуються на основі об’єктивної оцінки поведінки засуджених, їхнього ставлення до праці і навчання, так і на інших засуджених.
2. При заохоченні до засудженого застосовується один захід заохочення.
3. Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам.
4. У порядку заохочення засудженим протягом року може бути дозволено одержувати додатково одну посилку чи передачу і надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення і одна телефонна розмова.
5. До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.
6. Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення.
7. Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення — тільки письмово.
1. Застосовувати — це використовувати що-небудь, запроваджувати в ужиток. Мета — те, що хтось намагається осягнути, здобути, до чого прямує.
Застосуванням заходів заохочення до засуджених адміністрація УВП досягає дві мети виховного характеру:
— ця діяльність спрямована щодо осіб, які мають формальні підстави бути заохоченими;
— цей процес опосередковано має позитивно впливати й на інших засуджених, які відбувають покарання в УВП.
2. Об’єктивно — безсторонньо, неупереджено; те, що відповідає дійсності. Оцінка — це думка про цінність, рівень або значення когось, чогось.
Як зазначено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з’ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Саме це і має складати зміст об’єктивної оцінки поведінки засуджених, до яких застосовуються передбачені, наприклад, ч. 2 ст. 130 КВК України заходи заохочення.