Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
У той же час на членів самодіяльних організацій законом покладаються деякі обов’язки, а саме: виконання всіх законних вимог адміністрації, які пред’являються до засуджених у період відбування покарання; брати участь у підтриманні дисципліни й порядку у виправних установах, покращувати умови праці, побуту та дозвілля засуджених; виконувати рішення зборів членів самодіяльних організацій засуджених, рад колективів колонії.
Стаття 128. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях
1. У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов’язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені цим Кодексом.
2. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації в неробочий час.
3. Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії.
4. Засуджені мають право на придбання і користування релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання покарання.
5. Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов’язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання.
6. Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання.
7. У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть допускатися тільки представники релігійних організацій, які офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку.
1. Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, у колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов’язані зі ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені КВК України.
На основі філософських, релігієзнавчих і правових досліджень свобода віровизнання та свобода віросповідання є природним правом людини, одним з елементів якого виступає віра у певне явище (об’єкт). Загальновизнано, що свобода думки, переконань, совісті, віри чи світогляду торкається лише внутрішньої, психологічної сфери життєдіяльності. Відтак, право як спеціально-соціальне (юридичне) явище може лише декларувати, визнавати такі можливості, проте, воно не здатне їх забезпечувати, регулювати. Відповідно до Конституції України та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», засуджені наділені такими можливостями (правами): мати релігію або переконання; приймати релігію або переконання; змінювати релігію або переконання; сповідувати одноособово або разом з іншими будь-яку релігію або не сповідувати жодної; відправляти релігійні культи, ритуальні обряди, відкрито виражати й вільно поширювати релігійні або атеїстичні переконання.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 статті, що коментується, засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов’язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання.
2. Богослужіння та релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації в неробочий час. Одноособове сповідування релігії не потребує юридичної процедуризації, оскільки може бути здійснене людиною за її бажанням виключно власними діями. Колективне ж сповідування релігії потребує зазвичай, встановлення певних юридичних процедур. Однією із форм такого сповідування є об’єднання громадян у релігійні громади. Визначені законодавством порядок, строки та підстави утворення релігійних громад саме й формують юридичну процедуру колективного сповідування релігії.
Відповідно до п. 79 ПВР УВП, релігійні обряди проводяться на прохання засуджених або за ініціативою релігійних організацій, але з відповідними обмеженнями, передбаченими для різних категорій засуджених. Пропаганда будь-яких релігійних учень серед засуджених здійснюється тільки на їх бажання та за згодою, а щодо неповнолітніх — за згодою їх батьків або осіб, які їх замінюють.