Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
5) здійснення позитивного впливу на виправлення засуджених;
6) участь у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку та побуті засуджених;
7) надання соціальної допомоги засудженим та їхнім сім’ям.
Зазначимо, що перелік перерахованих задач не є вичерпним, оскільки ч. 3 статті, що коментується, передбачено, що в колоніях можуть створюватися інші самодіяльні організації засуджених, а отже, можуть перед ними стояти й інші задачі, які не суперечать цілям, порядку і умовам відбування покарання. Наприклад, громадські формування засуджених спрямовують свою діяльність на проведення фізкультурно-оздоровчих, загальнопросвітницьких, санітарно- гігієнічних та інших заходів, які забезпечують раціональне використання їх вільного часу; беруть участь у вирішенні питань трудової діяльності, надання матеріальної та іншої допомоги особам, які її потребують.
2. Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення. Таким чином, самодіяльні організації засуджених у виправних колоніях — це добровільне формування осіб, позбавлених вироком суду волі, які створені з метою використання елементів самоорганізації і самоуправління в процесі їх виправлення. Членом самодіяльних організацій може бути не кожний засуджений, а тільки той, хто відзначається зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці й навчання. Тобто, засуджений повинен довести своє право на вступ до такої організації. Принципово важливим тут є вільне волевиявлення — тобто добровільний вступ засуджених до самодіяльних організацій. Водночас закон опосередковано спонукає засуджених вступати в ці організації, стимулює активність у їхній роботі, що заохочується відповідно до ст. 130 КВК, відбивається в характеристиках і враховується при визначенні ступеня виправлення засуджених. Останній показник може мати правові наслідки, змінюючи правовий статус даних осіб відповідно до статей 81, 82 КК України та статей 100, 101 КВК України.
3. Рада колективу колонії обирається відкритим голосуванням на загальних зборах засуджених колонії або їхніх представників, обраних на загальних зборах відділень соціально-психологічної служби, строком на один рік у кількості не менш як одинадцять осіб. До її складу на правах членів входять також голови ради колективів відділень соціально-психологічної служби. На такий же строк на загальних зборах засуджених кожного відділення соціально-психологічної служби відкритим голосуванням обирається рада колективу відділення в кількості не менш як сім осіб. Персональний склад обраних членів рад затверджується начальником колонії. Ради колективу засуджених колонії і ради колективу засуджених відділення відкритим голосуванням обирають зі свого складу головуючих, їхніх заступників і секретарів. Робота ради колективу колонії організується на основі квартального плану, ухваленого на її засіданні й затвердженого начальником колонії, а робота ради колективу відділення — на основі місячного плану, ухваленого нею і начальником відділення соціально-психологічної служби. Засідають ці ради не менш як два рази на місяць. На засіданнях ради колективу колонії обов’язково має бути присутнім начальник УВП або його заступник, а на засіданнях ради колективу відділення — начальник відділення соціально-психологічної служби. З обговорюваних питань названі ради розробляють пропозиції і вносять їх на розгляд адміністрації.
Ради колективів періодично (не рідше одного разу на півріччя) звітують про свою роботу на зборах засуджених. Рішення, що приймаються радами колективів, затверджуються адміністрацією колонії.
Згідно з ч. 4 статті, що розглядається, засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи. Це положення закону спрямовано, насамперед, на підвищення суспільної активності особи, позбавленої волі, на її стимулювання, спонукання до самоорганізації, на формування позитивного ставлення до матеріальних і духовних цінностей. Самодіяльні організації засуджених та їхні члени не можуть володіти повноваженнями адміністрації виправної колонії. Члени самодіяльних організацій мають право: обирати й бути обраними в керівні органи самодіяльних організацій засуджених; брати участь в обговоренні на зборах самодіяльних організацій питань організації праці, побуту та дозвілля засуджених у виправній установі, вносити пропозиції щодо їх покращення; вимагати від засуджених виконання встановлених правил поведінки та інформувати адміністрацію установи про скоєні або такі, що готуються; брати участь у створенні громадського фонду матеріальної допомоги засудженим і мати інформацію про його роботу.